Порту , Опорто (Porto, Oporto), місто в північній Португалії, на р. Дору (Дуеро), поблизу її впадання в Атлантичний океан. Адміністративний центр округу Порту і провінції Дору-Літорал. Друге після Лісабона за чисельністю населення і економічним значенням місто в країні. Населення 304,7 тис. жителів (1972), з передмістями — Ешпінью, Гондомар, Травня, Матозіньюш, Валонгу, Віла-Нова-ді-Гая — понад 0,5 млн. чіл. П. — значний портово-промисловий і торгівельний комплекс. Із-за піщаної мілини в гирлі Дору, на березі океану для обслуговування П. створений аванпорт Лейшойнш (вантажообіг 5,7 млн. т в 1972). Основні галузі промисловості: текстильна (переважно бавовняно-паперова), машинобудівна (суднобудування, електротехнічні підприємства і ін.), виноробство (переважне виробництво портвейну, головним чином в передмісті Віла-Нова-ді-Гая). Є підприємства рибоконсервними, хімічними, скляними паперовій, пробковій, шкіряно-взуттєвій, швацькій промисловості; невеликі ливарні заводи і підприємства кольорової металургії. У передмісті Матозіньюш — нафтопереробний завод (потужність 2 млн. т сирої нафти в рік). У П. знаходиться університет (заснований в 1911).
Початок історії міста відноситься до 1 ст до н.е.(наша ера), коли тут з'явилася римська колонія. Ядром міста стало поселення на деякій відстані від сучасного П. назва Портус-Кале, що отримала у римлян (звідси сучасна назва Португалії). В кінці 5 ст н.е.(наша ера) П. увійшов до складу володінь свевських королів, а потім — вестготів (6 — почало 8 вв.(століття)) і арабів (8—10 вв.(століття)). В ході Реконкисти неодноразово переходив з рук в руки. У 1095 П. став центром графства Португальського. З 12 ст П. — один з найважливіших портів країни і центр торгівлі винами. У 1820 — один з центрів буржуазної революції. У 1891 в П. сталося республіканське повстання, в 1927 — повстання проти військової диктатури.
На південному сході П. — Старе місто з вузькими крутими вулицями, забудованими будинками з граніту (незрідка фанерованими кахлями). Тут розташовані собор (1113—36, перебудований в 17—18 вв.(століття)), багаточисельні готичні, ренесансні і барочні будівлі. Поблизу Старого міста — барочна церква Сан-Педру душ Клерігуш з дзвіницею-маяком (1732—63, архітектор Н. Назоні і ін.). З 1920-х рр. на З.-З.(північний захід) розвивається регулярне Нове місто. Національний музей Соаріш душ Рейш (європейське, у тому числі португальське, мистецтво).
Літ.: Marjay F. P., Porto e seu distrito, Lisboa, 1955.
