Пороговий сигнал , сигнал на вході приймального пристрою, що має мінімальну величину, при якій забезпечується необхідна вірогідність реєстрації сигналу при заданій вірогідності його помилкової реєстрації (спрацьовування від шумів). Поняттям «П. с.» користуються при аналізі якості систем зв'язку, гидро- і радіолокації, радіопеленгації, оптичній локації і ін. Величина П. с. оцінюється енергією, потужністю або напруженістю поля в раськриве антени (у радіоприймальних пристроях), числом квантів світла (для оптичних приймачів), струмом або напругою, тиском або температурою (на вході релейних систем) і т.д. Стосовно радіоприймачів і твердотілих фотодетекторів П. с. часто приймають рівним спектральній щільності потужності шумів, віднесеної до входу приймача.
При даному шумі потужність П. с. може бути скільки завгодно мала, наприклад у випадку, якщо є можливість когерентного накопичення сигналу протягом безмежний великого часу. У оптичному діапазоні величина П. с. при заданому часі спостереження інколи визначається не лише зовнішнім шумовим фоном і власними шумами приймача, але і квантовими флуктуаціями реєстрованого сигналу. Сучасний розвиток техніки (1975) дозволяє отримувати П. с. в оптичному діапазоні, відповідні декільком десяткам (або навіть декільком одиницям) квантів.
Літ.: Порогові сигнали, пер.(переведення) з англ.(англійський), під ред. А. П. Сиверса, М., 1952; Хортон Дж. В., Основи гидролокациі, пер.(переведення) з англ.(англійський), Л., 1961; Питання статистичної теорії радіолокації, т. 1—2, М., 1963—64; Курікша А. А., Квантова оптика і оптична локація, М., 1973.
