Попередній висновок, утримання під вартою як запобіжні заходи . В СРСР допускається лише відносно обвинуваченого (підсудного) або підозрюваного. Застосовується лише по постанові слідчого (особи, що виробляє дізнання), санкціонованій прокурором, постанові прокурора, визначенню або вироку суду у справах про злочини, за які може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, і лише за наявності підстав, передбачених законом (тягар скоєного, можливість сховатися, продовжувати злочинну діяльність і т.д.). Граничні терміни П. з. встановлюються ст. 34 Основ кримінального судочинства 1958.
Основні вимоги режиму в місцях П. з. визначені в Положенні про попередній висновок під варту (Закон СРСР від 11 липня 1969 — «Відомості Верховної Ради СРСР», 1969 № 29, с. 248) і республіканським законодавством. До них відносяться: ізоляція осіб, увязнених під варту, нагляд за ними, роздільний вміст деяких категорій обвинувачених (підозрюваних). Так, неповнолітні містяться окремо від дорослих; обличчя, обвинувачені (підозрювані) в тяжких злочинах, — окремо від останніх. Окремо містяться також особливо небезпечні рецидивісти.
Час П. з. зараховується судом при засудженні до позбавлення свободи (або при напрямі в дисциплінарний батальйон) день за день, при засудженні до виправних робіт, заслання або висилки — день за 3 дні. Нагляд за дотриманням законності в місцях позбавлення волі здійснює прокурор.
