Пономаренко Пантелеймон Кондратьевіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пономаренко Пантелеймон Кондратьевіч

Пономаренко Пантелеймон Кондратьевіч [р. 27.7(9.8) .1902, хутір Шелковський, нині Белореченський район Краснодарського краю], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1925. Народився в селянській сім'ї. Закінчив Московський інститут інженерів транспорту (1932). У 1918 служив в Червоній Армії, з 1919 працював на нафтопромислах і ж.-д.(железнодорожний) транспорті. З 1922 на комсомольській роботі. У 1932—36 в Радянській Армії, потім працював інженером. У 1938 інструктор, заступник завідувача відділом. ЦК ВКП (б). У 1938—47 1-й секретар ЦК КП (б) Білорусії; у вересні 1939 член Військової ради Західного військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 член Військового рад Західного, Центрального, Брянського, 1-го Білоруського фронтів; у 1942—44 начальник Центрального штабу партизанського руху при Ставці Верховного Головнокомандування; генерал-лейтенант (1943). У 1944—48 голова СНК(Рада Народних Комісарів), потім Ради Міністрів БССР. У 1948—53 секретар ЦК ВКП (б), одночасно в 1950—53 міністр заготовок СРСР. У 1953—54 міністр культури СРСР. У 1954—55 1-й секретар ЦК КП Казахстану. У 1955—57 надзвичайний і повноважний посол СРСР в ПНР(Польська Народна Республіка), в 1957—59 — в Індії і одночасно в непалі, в 1959—62 — в Нідерландах. У 1961—62 представник СРСР в Міжнародному агентстві по атомній енергії у Відні. На 18—20-м-коді з'їздах партії обирався членом ЦК, в 1952—53 членом Президії ЦК, в 1953—54 кандидатом в члени Президії ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. З 1962 персональний пенсіонер. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 ін. орденами, а також медалями.

загрузка...

П. До. Пономаренко.