Поліуретанові волокна , спандекс, синтетичні волокна, формовані з розчинів або розплавів поліуретанов або методом т.з. хімічного формування (поліуретан утворюється з диізоціанату і діаміна безпосередньо в процесі волокнообразованія).
За механічними показниками П. ст різко виділяються серед ін. видів хімічних і натуральних волокон і багато в чому схожі з гумовими нитками. Для них характерні високе подовження, низький модуль пружності, здатність до пружного відновлення у вихідний стан за дуже короткий час. При 120 °С, особливо в розтягнутому стані, відбувається значна втрата міцності П. ст Тому чищення і фарбування виробів з П. ст проводять при температурах не вище 90 °С. Під дією світла П. ст жовтіють (цього в значній мірі можна уникнути вживанням светостабілізаторов), а їх механічні властивості змінюються трохи. П. ст досить стійкі до дії гідролітичних агентів під час обробки, прання, фарбування; стійки в маслах, хлорсодержащих органічних розчинниках, кислотах, лугах.
П. ст переробляють в чистому вигляді або в суміші з натуральними або з ін. видами хімічних волокон. Останні йдуть головним чином на обплетення поліуретанової нитки, яка оберігає стрижньову нитку від дії світла. Для здобуття тканин використовується пряжа, що складається з 5—20% П. ст і 80—95% нерозтяжних волокон. З тканин виготовляють сорочки, блузи, спортивні костюми, плащі, корсетні вироби і ін.
П. ст відомі під торгівельними назвами: лікра, вайрін (США), еспа, неолан (Японія), спанцель (Великобританія), ворін (Італія) і ін. Світове виробництво П. ст складає (1973) декілька десятків тис. т.
