Поліптік, поліптіх (франц. polyptique, від греч.(грецький) polýptychos — що складається з багатьох складок або дощечок, від polýs — багаточисельний і ptyche — складка, дощечка; назва — від навоскованих дощечок, що скріплялися на зразок книги і використалися в Древній Греції і Римі для записів), в середньовічній Європі (особливо в раннє середньовіччя) опис монастирських володінь, що включав перелік і опис земель, угідь, будов, а також залежних селянських тримань (з вказівкою імен селян і їх повинностей). Найбільший і найбільш відомий П. — складений між 811 і 826 т.з. П. абата Ірмінона (монастир Сен-Жермен-де-пре в околицях Парижа). Різновид П. — т.з. Книги дарувань (лат. Libri traditionum), що містять описи земель, дарованих і заповіданих монастирям. У Англії П. відповідали екстенти (описи) маноров, в Росії — пісцовиє книги . П. — важливе джерело для вивчення аграрних буд і соціально-економічних стосунків феодальної Європи. Див. також ст. Поліптіх .
Публ.: Longnon A., Polyptyque de l''abbaye de Saint-germain-des Près, P., 1895.
Літ.: Люблінська А. Д., Джерелознавство історії середніх століть, Л., 1955.
