Полікарпов Микола Миколайович [26.6(8.7) .1892, слобода Георгіївська, нині Лівенський район Орловської області, — 30.7.1944, Москва], радянський авіаконструктор, Герою Соціалістичного Труда (1940). Після закінчення політехнічного інституту Петрограду і курсів авіації і повітроплавання при нім (1916) працював на Російсько-балтійському заводі (Петроград), де брав участь в споруді літака «Ілля Муромец». З 1918 в Москві керував розробкою і спорудою літаків різних типів. У 1923 створив перший вітчизняний винищувач І-1 (ІЛ-400), в 1928 — винищувач І-3 і учбовий літак У-2 (По-2), який в різних модифікаціях випускався крупними серіями до 195З. По-2 і розвідник Р-5 (1929) наголошувалися призами на міжнародних авіаційних виставках (1930 і 1936). У 1933—38 керував створенням винищувачів І-15, І-16 і І-153 «Чаю», які склали основу радянської винищувальної авіації в передвоєнні роки. У 1938—44 розробив ряд дослідних військових літаків. Одним з перших розчленував проектування літаків на спеціалізовані розділи. З 1943 професор Московського авіаційного інституту. Депутат Верховної Ради 1-го скликання. Державна премія СРСР (1941, 1943). Нагороджений 2 орденами Леніна і орденом Червоної Зірки.
Літ.: Андрєєв Е., Н. Н. Полікарпов і його літаки, «Вісник Повітряного флоту», 1951 № 7.
