Поліванов Олексій Андрійович [4(16) .3.1855 — 25.9.1920, Рига], російський військовий діяч, генерал від інфантерії (1915). Закінчив Миколаївську інженерну академію (1880) і Академію Генштабу (1888). Брав участь в російсько-турецькій війні 1877—78. У 1899—1904 служив в Головному штабі і одночасно був помічником, а потім головним редактором журналу «Військова збірка» і газети «Російський інвалід». У 1905—06 начальник Головного штабу, в 1906—12 помічник військового міністра. Був близький до буржуазних кругів Державної думи, унаслідок чого був звільнений військовим міністром А. В. Сухомліновим в 1912 у відставку. У 1912—15 член Державної ради. У червні 1915 — березні 1916 військовий міністр і голова Особливої наради по обороні держави, потім у відставці. Під час Громадянської війни 1918—20, з лютого 1920 служив в Червоній Армії (був членом військово-учбової редакції, член військово-законодавчої ради, член Особливої наради при Головкомі). Під час радянсько-польських мирних переговорів 1920 в Ризі був військовим експертом.
Соч.: З щоденників і спогадів за посадою військового міністра і його помічника. 1907—1916, М., 1924.
