Поліакрилонітрильні волокна, синтетичні волокна, формовані з розчинів поліакрилонітрилу або сополімерів, що містять більше 85% (по масі) акрилонітрилу . Виробництво П. ст складається з наступних основних технологічних операцій: здобуття волокноутворюючого полімеру, формування волокна по мокрому або сухому методу і регенерація розчинника (частіше за весь диметил-формамід і діметілацетаміда). Про методи формування див.(дивися) Волокна хімічні .
По своїх механічних властивостях П. ст дуже близькі до шерсті, і в цьому відношенні вони перевершують всі останні хімічні волокна. П. ст стійкі до дії сильних кислот середньої концентрації навіть при нагріванні, а також до лугів середній концентрації. Розчинники, вживані для прання і чищення одягу (бензин, ацетон, чотирихлористий вуглець, дихлоретан і ін.), не впливають на міцність волокна; фенол, м-коди -крезол і формалін руйнують волокно.
П. ст в основному (на 99%) випускаються у вигляді штапельних волокон. Їх застосовують для виготовлення верхнього трикотажу, килимів, платтяних і костюмних тканин. Крім того, П. ст використовують для виготовлення білизни (у суміші з бавовною і віскозним волокном ), гардин, брезентів, оббивних і фільтрувальних тканин і ін.
П. ст випускаються в багатьох країнах під наступними торгівельними назвами: нітрон (СРСР), орлон, акрілан (США), кашмілон (Японія), куртель (Великобританія), дралон (ФРН), вольпрюла (ГДР) і ін. Світове виробництво П. ст в 1973 склало 1566 тис. т.
Літ.: Енциклопедія полімерів, т. 2, М., 1974, с. 702.
