Поляки , нація, основне населення Польської Народної Республіки. Чисельність 32,8 млн. чіл., або близько 98% всіх жителів країни (1973, оцінка). Близько 10 млн. П. живуть в країнах Америки (США, Канада, Бразилія, Аргентина), Європи (Франція, Великобританія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Бельгія, Чехословакія і ін.), а також до СРСР — 1167,5 тис. чіл. (1970, перепис). Говорять на польській мові, що відноситься до західної гілки слов'янських мов. Більшість віруючих П. — католики.
На думку деяких учених, ранній етногенез П. пов'язаний з племенами лужіцкой культури і поморської культури . На рубежі і на початку н.е.(наша ера) на польських землях отримала розвиток т.з. культура ямних поховань, носіями якої були, мабуть, раннеславянськие племена венеди . В період формування Польської держави складалася і польська народність (10—11 вв.(століття)). Її етнічну основу склали поляни, слензане, вісляне, мазовшане, поморяне; значну участь в її формуванні взяли і ін. західно-слов'янські племена. В період феодальної роздробленості (11—13 вв.(століття)) сталося політичне відособлення окремих територіальних груп П. В ході опору німецькій феодальній агресії (13—15 вв.(століття)) в П. зміцнювалося прагнення до об'єднання польських земель. Кінець 15 і 16 вв.(століття) були часом бурхливого розвитку польської культури, мистецтва, літератури і науки. В рамках багатонаціональної держави — Мови Посполитою — відбувався процес національної консолідації П. Етот процес ускладнився в 18 ст трикратним розділом Мови Посполитої (1772, 1793, 1795) і переділами її в роки наполеонівських воєн і після них. В кінці 18—19 вв.(століття) у розвитку національної самосвідомості П. видатну роль зіграли народно-визвольного руху (Польське повстання 1794 під керівництвом Т. Костюшко, Польське повстання 1830—31, Краківське повстання 1846, Польське повстання 1863—64 ). Не дивлячись на відсутність незалежної польської держави в 19 ст, зберігалася єдність польського народу і посилилася його національна самосвідомість. В той же час серед П. було декілька груп, що відрізнялися діалектами і деякими етнографічними особливостями (у Помор'ї наприклад, кашуби). В кінці 19—20 вв.(століття) відмінності між цими групами стираються.
Після 1-ої світової війни 1914—18 утворилася польська буржуазно-поміщицька держава, до якої не увійшли багато західно-польських земель, тоді як на Ст воно захопило райони, населені українцями, білорусами, литовцями. Державне возз'єднання польських земель настало лише після 2-ої світової війни 1939—45. Сталися значні переміщення населення. У західних районах Великої Польщі, в частині Силезії, Помор'ї і Мазурах, звідки виїхали німці і де залишилися П.-автохтоны, оселилися П. з ін. частин Польщі, репатріанти з СРСР і колишні емігранти, що повернулися із західних країн. З східних малопольських і подляських районів виїхали в СРСР групи українців і білорусів. Після війни Польща стала країною з майже однорідним національним складом. Про господарство, історію і культуру П. див.(дивися) в ст. Польща .
Літ.: Королюк Ст Д., Древнепольськоє держава, М., 1957; Історія Польщі, т. 1—3, М., 1954—58; Народи зарубіжної Європи, т. 1. М., 1964; Kolberg О., Dzieła wszystkie, t. 1—66, Wrocław — Poznań, 1961—69; Hensel W., Polska przed tysiacern lat, Wrozław — Warsz., 1960; його ж, Slowlańszczyzna wczesnošrednlowieczna. Zarys kultury materialnej, 3 wyd., Warsz., 1965; Kostrzewski J., Kultura pra-polska, 3 vyd., Warsz., 1962; Tymieniecki K., Procesy twórcze formowania sie społeczeństwa polskiego w wiekach šrednich, Warsz., 1921; Łowmianski H., Poczatki polski, t. 1—5, Warsz., 1963—73; Lepkowski Т., Polska — narodziny nowoczesnego narodu. 1764—1870, Warsz., 1967; Wiatr J., Polska-nowy narod. Proces formowania sie socjalistycznego narodu polskiego, Warsz., 1971.
