Польський державний театр опери і балету («Театр Вельки», Teatr Wielki), старий музичний театр в Польщі. У 1765 у Варшаві був відкритий перший національний театр Польський «Театр Народови», на сцені якого йшли драматичні і музичні спектаклі, виступали польські артисти; перша польська опера «Ощасливлена убогість» М. Каменьського поставлена в 1778. У 1833 було побудовано нову театральну будівлю (архітектор А. Корацци), названу «Театр Вельки». Тут (спочатку поряд з драматичною) почала виступати оперна трупа. У розвитку польського національного оперного театру видатна роль належала Ст Богуславському, що очолювало театр, а також композиторам і диригентам Ю. Ельснеру і К. Курпіньському. Особливе значення мала діяльність С. Монюшко (диригент в 1858—72), що затвердив в театрі національний репертуар. Високого художнього рівня досягли постановки під керівництвом Е. Млинарського (диригент в 1898—1903, директор в 1919—29).
Репертуар театру складають твори світової класики і сучасних композиторів. Тут виступали видні польські артисти: Я. і Е. Решці, Ст Межвіньський, А. Сарі, А. Дідур, Т. Леліва, Я. Корольовіч-вайдова, Ян Кепура, Е. Бандровська-турська. У театрі працюють (1974): співці — Б. Ладиш, А. Хьольський, Би. Папроцкий, Ст Охман, А. Коссаковськая, До. Щепаньськая; солісти балету — М. Кшишковськая, С. Шиманьський, З. Киліньський, Би. Олькушник, Е. Яронь, З. Счалковський. Художній керівник (з 1974) — А. Віхерек. У 1944 будівлю театру було зруйновано гітлерівцями, в 1965 реконструйовано [театр відкрився оперою Монюшко «Зачарований замок» («Страшний двір»)]. З 1968 існує друга сцена (Зал ним. Эмиля Млинарського).
Літ.: Белза І., Історія польської музичної культури, т. 1—3, М., 1954—1972; 25 lat Opery Warszawskiej w Polsce Ludowej. 1945—1970, Teatr Wielki, Warsz., 1970.
