Полоськовая лінія в техніці надвисоких частот, площинна лінія, що каналізує електромагнітні хвилі в повітрі або іншому діелектричному середовищу уздовж двох плі декількох провідників, що мають форму тонких смужок і пластин. Поряд з двопровідними і коаксіальними лініями П. л. є різновидом радіохвилеводу. Електропровідним матеріалом смужок і пластин служать мідь, сплави металів, що володіють високою провідністю, срібло або (рідше) золото, а як діелектрик вибирається фторопласт, поліетилен, ситал, кераміка або ін. матеріал з малими втратами енергії на СВЧ(надвисокі частоти) і високою діелектричною проникністю (до 20). Існує багато типів П. л., які підрозділяють на симетричні і несиметричні лінії ( мал. 1 ). У симетричних П. л. поширюються електромагнітні хвилі типа ТИМ, в несиметричних — КВАЗІ-ТИМ (див. в ст. Радіохвилевід ) . П. л. характеризують хвилевим опором (зазвичай 50—150 ом ) , залежним від типа діелектрика і геометричних розмірів лінії, коефіцієнтом загасання на одиницю довжини (зазвичай 0,1—1,8 дб/м ) , робочою смугою частот (практично 100 Мгц — 100 Ггц ) .
На основі П. л. конструюються багато елементів і вузли надвисоких частот техніки — направлені відгалужувачі ( мал. 2 , а), дільники потужності ( мал. 2 , би), електричні фільтри, змішувачі і детекторні оловки і т.д. П. л. — єдиний тип ліній передачі СВЧ(надвисокі частоти) сигналів, що забезпечує можливість комплексної мікромініатюрізациі радіотехнічних пристроїв і що допускає виготовлення пристроїв СВЧ(надвисокі частоти) в інтегрального виконання. У гібридних інтегральних схемах застосовують т.з. мікросмужні лінії.
До достоїнств П. л. і різних пристроїв на їх основі відносяться: можливість автоматизації їх виробництва із застосуванням плівкової технології, в окремих операціях подібної технології виготовлення друкарських схем (і, отже, низька трудомісткість, підвищена надійність і хороша відтворюваність характеристик); порівняльна простота виготовлення окремих пристроїв на П. л. і можливість точного виготовлення технологічно дуже складних функціональних вузлів; невеликі габарити і маса. Їх недоліки — можливість вживання лише при малих і середніх рівнях потужності СВЧ(надвисокі частоти) коливань, трудність налаштування по частоті механічно перебудовуваних пристроїв і складність виміру параметрів.
Літ.: Ковальов І. С., Теорія і розрахунок полоськових хвилеводів, Мінськ, 1967; Малорацкий Л. Р., Явіч Л. Р., Проектування і розрахунок СВЧ(надвисокі частоти) елементів на полоськових лініях, М., 1972; Полоськовиє лінії і пристрої надвисоких частот, Хар., 1974 (бібл.).
