Полонський (псевдонім; справжнє прізвище — Гусин) В'ячеслав Павлович [23.6(5.7) .1886, Петербург, — 24.2.1932, Москва], російський радянський критик, журналіст, історик. Член КПРС з 1919. З 1905 брав участь в революційному русі (примикав до меншовиків). Вчився в психоневрологічному інституті (з 1907), звідки був виключений за участь в студентському страйку. У роки Громадянської війни 1918—20 керував літературно-видавничим відділом Політичного управління Червоної Армії. Опублікував коротку біографію М. А. Бакуніна (1920, 3 видавництва 1926), дослідження «М-коду. А. Бакунін. Життя, діяльність, мислення» (1922), книгу «Спор про Бакуніне і Достоєвськом» (1926); три томи «Матеріалів для біографії Бакуніна». Автор збірок літературно-критичних статей: «Вирушаюча Русь» (1924), «Марксизм і критика» (1927), «Про сучасну літературу» (видавництво 1928, 1929, 1930), «Свідомість і творчість» (посмертно, 1934) і ін. Писав о Д. А, Фурманове І. Е. Бабеле, Артемі Веселому, Ю. До. Олеше, А. А. Фадєєве і Б. А. Пільняке. П. не зміг по гідності оцінити післяжовтневу поезію Маяковського; у дусі «єдиного потоку» критикував селянську літературу 20-х рр., інколи разом з критиками «Перевалу» допускав ідеалістичні помилки в тлумаченні художньої творчості. П. був організатором і головою (1919—23) Будинку друку, редактором журналу «Друк і революція» (1921—29), журналу «Новий світ» (1926—31), ректором Літературно-художнього інституту ним. В. Я. Брюсова (1925), в 1926—32 редактором відділу літератури, мистецтва і мови 1-го видання БСЕ, директором Музею витончених мистецтв (1929—32), нині Музей образотворчих мистецтв ним. А. С. Пушкіна.
Соч.: На літературні теми. [Вступ. ст. А. Р. Дементьева], М., 1968.
Літ.: Маяковський Ст, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 12, М., 1959, с. 321—50; Листування А. М. Горького с В. П. Полонським, в збірці: М. Горький і радянський друк. Архів Горького, т. X, кн. 2, М., 1965; Дементьев А., Дікушина Н., Пройденний дорога, «Новий світ», 1965 № 1.
