Полонський Яків Петрович [6(18) .12.1819, Рязань, — 18(30) .10.1898, Петербург, похований в Рязані], російський поет. Народився в сім'ї бідного чиновника. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1844). Перша збірка віршів — «Гамми» (1844). У 1846—51 жив в Тбілісі, служив чиновником. У збірці «Сазандар»(1849) П. зумів відтворити дух і побут народів Кавказу. З 1851 жив в Петербурзі, редагував журнал «Російське слово» (1859—1860). Служив в Комітеті іноземної цензури, в Раді Головного управління у справах друку (1860—96).
В обстановці розмежування суспільних сил, що відбувалося в 60-х рр. 19 ст, П. не прийшов до чіткого соціального самовизначення. Демократизм його був щирим, але розпливчатим. Проте, вважаючи, що поет повинен підкорятися віянням часу (вірш «Моє серце — джерело, моя пісня — хвиля»), П. пише вірші гражданственного звучання («Божевільний» «Признатися сказати, я забув, господа», «Міазм» і др.); у 1878 він присвятив співчутливі вірші В. Засуліч («В'язень»). На схилі віку поет звертається до тем старості, смерті (збірка «Вечірній дзвін», 1890). Серед поем П. найбільш значительна поема-казка «коник-музикант» (1859). Писав також в прозі. Ліричний герой П. — натура м'яка і вразлива, така, що несе в душі тепло дитячих спогадів («Зимова дорога», «Інша зима»). Внутрішній світ людини П. малює психологічно точно («Взимку, в кареті»), майстрово передає складну зміну душевних станів («Біля дверей»). Багато віршів П. покладено на музику А. С. Даргомижським, П. І. Чайковським, С. Ст Рахманіновим, С. І. Танєєвим, А. Р. Рубінштейном. Вірш «Пісня циганки» («Моє вогнище в тумані світить») стало народною піснею.
Соч.: Вірші. [Вступ. ст., підгот. тексту і прімеч. Би. М. Ейхенбаума], Л.. 1954.
Літ.: Орлів П. А., Я. П. Полонський, Рязань, 1961; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1962.
