Поле (грамматіч.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Поле (грамматіч.)

Поле (Feld, field, champ) семантичне, сукупність слів, що об'єднуються смисловими зв'язками по схожих ознаках їх лексичних значень. Наприклад, П. німецького дієслова fehlen охоплює 7 дієслів, що об'єднуються ознакою бути «відсутнім»: fehlen, abgehen, mangeln, gebrechen, vermissen, entbehren, missen. Поняття П. дозволяє адекватно описувати мікроструктурні системні семантичні взаємодії мовних одиниць. Розробляється з кінця 20-х — початки 30-х рр. 20 ст німецькими ученими І. Тріром (вивчав сукупність слів в їх наочно-понятійних зв'язках), В. Порцигом (досліджував одне слово в його семантіко-синтаксичніх зв'язках), А. Йоллесом (пов'язав П. з етімолого-словотворчим аналізом слова), Р. Іпсеном. У 50-і рр. 20 ст теорію П. розробляє Л. Вайсгербер (ФРН). Концепції німецьких учених піддаються критиці за використання поняття П. для доказу ідеалістичної тези про «проміжний мовний світі» (die sprachliche Zwischenwelt), суб'єктивізм у виділенні полів, неможливість охопити ними всю лексику, применшення самостійної ролі окремого слова.

загрузка...

  З 60-х рр. 20 ст досліджуються лексико-семантичні поля слів і синтактіко-семантічні П. одного слова. Поняття П. розширюється: виділяються лексико-граматичні, функціонально-семантичні, словотворчі і ін. види полів.

  Літ.: Уфімцева А. А., Досвід вивчення лексики як системи, М., 1962; Кузнецова А. І., Поняття семантичної системи мови і методи її дослідження, М., 1963; Васильев Л. М., Теорія семантичних полів, «Питання мовознавства» № 5, 1971; Щур Р. С., Теорії поля в лінгвістиці, М. — Л., 1974; Trier J., Der deutsche Wortschatz im Sinnbezirk des Verstandes, Hdlb., 1931; Porzig W., Das Wunder der Sprache, 3 Aufl., Bern, 1962; Weisgerber L., Grundzüge der inhaitbezogenen Grammatik, 3. Aufl., Düsseldorf, 1962: Hoberg R., Die Lehre vom sprachlichen Feld, Düsseldorf, 1970; Minina N., Semantische Felder, Moskau, 1973.

  Н. М. Мініна.