Позов (юридичне), звернення до суду, арбітраж або третейський суд за захистом порушеного, оспорюваного права або інтересу, що охороняється законом. По радянському праву суд зобов'язаний прийняти І., розглянути його і винести ухвалу за наявності наступних умов: позивачем або відповідачем є громадяни або організації, що користуються правами юридичної особи; позовна вимога відноситься до компетенції судових органів; позивачем дотриманий встановлений законом порядок попереднього позасудового дозволу суперечки (див. Переддоговірні спори ); немає рішення, що вступило в законну силу, по суперечці між тими ж сторонами, про той же предмет і по тих же підставах, визначення суду про сприйманість відмови позивача від І. або про затвердження світової угоди сторін, а також вирішення товариського суду; у виробництві суду немає поділа по даній суперечці; між сторонами не поміщений договір про передачу суперечки на дозвіл третейського суду; справа підсудно даному суду; І. пред'явлений дієздатним громадянином або від його імені особою, що має повноваження на ведення справи. Арбітраж також зобов'язаний прийняти І., розглянути його і винести ухвалу за наявності певних умов (більшість з них збігається з умовами пред'явлення І. у суді).
Форма і вміст І. встановлені законом. І. подається у письмовій формі, з вказівкою найменування суду або арбітражу, в який пред'являється І.; прізвищ позивача і відповідача, їх місця проживання і інших реквізитів. І. має бути підписаний позивачем або його представником, при подачі І. сплачується державне мито. У позовній заяві, що направляється в арбітраж, вказуються також мотиви, по яких позивач відхилює аргументи відповідача, викладені відповідають на претензію, в протоколі розбіжностей і інших документах, отриманих від відповідача. Предмет або підстава І. можуть бути змінені позивачем: він має право змінити розмір позовних вимог, відмовитися від І. і так далі
