Позиційна лінія (у навігації і геодезії), лінія положення, лінія, в усіх точках якій деяка величина, виміряна для визначення положення спостерігача на земній поверхні, має те ж значення, що і в точці спостережень. Такими величинами можуть бути: 1) відстані r між відомою (опорной) і визначуваною крапками; в цьому випадку П. л. має форму кола радіусу r, описаною довкола опорної точки. 2) Зенітне відстань z (або висота h ) небесного світила в деякий момент часу; П. л. — також коло, описане на поверхні земної кулі сферичним радіусом z = 90 — h довкола «полюса освітлення» цього світила, тобто крапки, в зеніті якої світило знаходилося у момент спостережень. 3) Азимут А напрями з опорної точки на визначувану; П. л. — ортодромія, тобто великий круг поверхні земної кулі, що проходить через опорну точку в напрямі, відповідному азимуту А. 4) Азимут з визначуваної крапки на опорную (наприклад, радіопеленг з корабля або літака на радіомаяк); П. л. — сферична крива 4-го порядку на поверхні Землі, т.з. лінія рівного азимута, або ізоазимута.
П. л. будуються на географічній карті за даними спостережень і вказують місце розташування спостерігача. Для повного визначення місця необхідно побудувати не менше два П. л., пересічення яких відповідає шуканому місцю розташування; при цьому для упевненого визначення обидва П. л. повинні перетинатися під кутом, не дуже гострим (не менше 30°). У випадку, якщо П. л. мають декілька (частіше всього дві) точок пересічення, вибір потрібною не представляє скрути, т.к. прібліженноє місце спостереження зазвичай відоме. З тієї ж причини часто обмежуються побудовою не всій П. л., а лише невеликого відрізання її поблизу наближеного місця спостерігача, причому цей відрізок замінюють дотичною до П. л.
П. л. широко застосовується в мореплаванні і авіації для визначення місця судна або літака по наблюденним висотах два світив. Цей метод вперше був опублікований американським моряком Т. Сомнером в 1843. Такі «висотні» П. л. інколи називають лініями Сомнера. Простий зручний спосіб розрахунку і побудови цих ліній на карті був вказаний в 1849 російським моряком М. А. Акимовим. З кінця 19 ст висотні П. л. обчислюються і будуються ще зручнішим способом, запропонованим французьким моряком М. Сент-Ілером в 1875.
Узагальнення способу П. л. зроблено радянським вченим Ст Ст Каврайським. Вживання П. л. до зрівнювання геодезичних вимірів детально розробив радянський учений Н. Р. Келль.
