Подокарп, ногоплідник (Podocarpus), рід хвойних рослин сімейства подокарпових (ногоплодникових). Вічнозелені дводомні (дуже рідко однодомні) дерева або чагарники з черговим, рідше супротивним листям, різним по величині і формі; від лусковидних завдовжки близько 2 мм до голковидних, лінійних, ланцетовидних, еліптичних і яйцевидних завдовжки до 25— 30 см і шириною до 5 см, мало схожих на листя хвойних дерев. Чоловічі колоски (мікростробіли) циліндрові, одіночниє або в пучках, рідше зібрані в колоски, складаються з багаточисельних мікроспорофіллов, що несуть по 2 спорангії. Жіночі колоски (мегастробіли) — одіночниє, рідко зібрані в колоски, складаються з 1, рідше 2 семезачатков, оточених видозміненою насінною лускою (епімацием) і що сидять в пазусі криючої (фертільной) луски. В багатьох видів П. підстави фертільной і 1—2 стерильних чешуй, зростаючись між собою і з віссю стробіла, стають м'ясистими і утворюють потовщену ніжку, на якій сидить насіння (звідси назва), — ореховідниє або костянковідниє, довжиною 0,6—3,5 см, часто забарвлені. Понад 100 видів; поширені переважно в гірських лісах тропічних і субтропічних поясів Південної півкулі; небагато видів зустрічаються до С. від екватора, досягаючи Вест-індії в Західній півкулі і Гімалаїв, Китаю і Японії в Азії. Деякі види П. — важливе джерело коштовної деревини. Декілька видів П. культивують, у тому числі в СРСР — на Чорноморському побережжі Кавказу і Південному березі Криму. До роду П. відноситься P. ustus — єдина паразитична хвойна рослина, що приголомшує деревну рослину того ж сімейства, — Falcatifolium (Dacrydium) taxoides.
Літ.: Дерева і чагарники СРСР, т. 1, М. — Л., 1949; Gray N. Е., A taxonomic revision of Podocarpus. «Journal of the Arnold Arboretum, Harvard University», 1962, v. 43 № 1; Pilger R., Podocarpaceae, в кн.: Die natürlichen Pflanzenfamilien, Hrsg. von A. Engicr, 2 Aufl., Bd 13. Lpz., 1926.
