Подільська піднесеність , Подільське плато, піднесеність на Ю.-З.(південний захід) УРСР, на лівобережжі Дністра. Витягнута із З.-З.(північний захід) на Ю.-В.(південний схід) Складена вапняками, мергелями, піщаниками і сланцями, а в східній частині гранітами і гнейсамі, перекритими лессамі і лесовидними суглинками. Для рельєфу характерне поєднання обширних плоских междуречий і глибоких каньонообразних долин. Висоти знижуються із З.-З.(північний захід) на Ю.-В.(південний схід) з 380—320 м-коду до 220—130 м. Вища точка 471 м-коду (гора Камула). Північний край піднесеності в результаті інтенсивного ерозійного розчленовування має горбистий характер рельєфу (Гологори, Вороняки, Кременецкие гори висотою 400 м-коду і більш). Придністровська частина П. ст представляє ступенчатообразную рівнину, утворену обширними терасами Дністра. У західній частині із З.-З.(північний захід) на Ю.-В.(південний схід) протягуються Толтри (Медобори). Значна частина П. ст розорана. Є дубові ліси (з домішкою граба, липи) і лугові степи; у північних районах зустрічаються невеликі букові ліси, в південній частині — разнотравно-тіпчаково-ковілові степи.
Літ.: Україна і Молдавія, М., 1972 (Природні умови і природні ресурси СРСР).
