Поджіо , декабристи, брати, сини уродженця Італії. Олександр Вікторович П. [27.4(8.5) .1798, Миколаїв, — 6(18) .6.1873, сіло Веронки, нині Чернігівської області], підполковник лейб-гвардії Преображенського полиця, з 1825 у відставці. Член Північного і Південного суспільств, здійснював зв'язок між ними і виконував важливі конспіративні доручення. Найближчий сподвижник П. І. Пестеля, висловлювався за встановлення республіки, винищування царської сім'ї і рішучу боротьбу з самодержавством. У грудні 1825 спонукав С. Р. Волконського і ін. декабристів підняти повстання в Тульчине. Засуджений до 20 років каторги, яку відбував в копальнях Нерчинських, з 1839 — на поселенні в Сибіру (с. Усть-Кудімськоє Іркутської губернії). У 1859 повернувся до Європейської Росії. З 1863 декілька років жив за кордоном, де зближувався з А. І. Герценом. Залишив спогади («Записки декабриста», М., 1930). Іосиф Вікторович П. [30.8(10.9) .1792, Миколаїв, — 8(20) .1.1848, Іркутськ], штабс-капітан лейб-гвардії Преображенського полиця, з 1818 у відставці. Учасник Вітчизняної війни 1812. З 1824 член Південного суспільства. Дотримувався республіканських поглядів. Викликався брати участь у вбивстві Олександра I. Засуджений до 12 років каторги. Покарання відбував в Шліссельбурзькій фортеці. З 1834 — на поселенні в Східному Сибіру.
Літ.: Повстання декабристів. (Документи і матеріали), т. 4, 8, 9, 11, М. — Л., 1927—54; Білоголовий Н. А., Спогади і інші статті, СП(Збори постанов) Би, 1897.
