Погодін Олександр Львович [3 (15) .6.1872, Вітебськ, — 16.5.1947, Бєлград], російський історик і філолог-славіст. Закінчив Петербурзький університет (1894). З 1901 магістр, з 1904 доктор слов'янської філології. Професор Варшавського (1902—08) і Харківського (1910—19) університетів. У 1919 емігрував. У 1919—41 працював в Бєлградському університеті (з 1939 професор); у 1941, після окупації Югославії фашистськими військами, був звільнений у відставку. Роботи П. по історії слов'янських народів і їх літературі написані з позитивістських позицій. Різко критикував погляди слов'янофілів.
Соч.: З історії слов'янських пересувань, СП(Збори постанов) Би. 1901; Головний перебіг польської політичної думки (1863—1907 рр.), СП(Збори постанов) Би [1907]; Адам Міцкевич, т. 1—2, М., 1912—13; Мова як творчість, Хар., 1913; Історія польського народу в XIX ст, М., 1916; Руссько-српська бібліографіja, т. 1—2 Београд, 1932-36.
Літ.: Солов'їв А. Ст, Олександр Львович Погодін, «Короткі повідомлення інституту слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР», 1958, ст 23.
