плита Сахари, північно-західна частина Афрікано-аравійської платформи, покрита на великій території осадовим чохлом. Фундамент С. п. оголюється в межах масивів, наступних один за одним із З. на Ст уздовж центральної частини плити (Зона Центральної Сахари поднятій). На З. у Регибатськом масиві виходять на поверхню породи раннього докембрія; східніше, відділяючись Танезруфтським прогином, розташовується Ахаггарський (Туарегський) масив що складається з горстов, що чергуються, і грабенов, відокремилися в кінці докембрія. Горсти складені глубокометаморфізованнимі породами раннього докембрія (суггарій), грабени — слабкіше метаморфізованнимі осадовими і вулканічними породами пізнього докембрія (фарузій). Породи древнього докембрія складають ті, що також тягнуться к В. масиви — Тібесті, Ель-Увейнат і західний край Нубійсько-аравійського щита .
До С. і Ю. від зони Центральної Сахари поднятій фундаменту тягнуться зони, що випробували протягом фанерозоя значні опускання. У мезозої (до середини мела) тут накопичувалася континентальна товща, перекрита позднемеловимі — раннепалеогеновимі морськими осіданнями. З олігоцену територія С. п. розвивалася в континентальних умовах, а древні масиви (особливо Ахаггар і Тібесті) піддалися значному підніманню.
зона Південно-Сахари опускань відрізняється меншою амплітудою і меншим розвитком морських опадів і включає плоску синеклізу Тауденні, закладену на Західно-африканському кратоне в ріфєє, мезокайнозойський грабен Гао, синеклізу Малі-Нігера і синеклізу Чад.
