Плетнев Петро Олександрович [10 (21) .8.1792, Тверь, нині м. Калінін, — 29.12.1865 (10.1.1866), Париж; похований в Петербурзі], російський поет і критик, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1841). Закінчив Головний педагогічний інститут в Петербурзі. У 1832—49 професор російської словесності, в 1840—61 ректор Петербурзького університету. У 1838—46 видавець «Сучасника» . Поезія П. розвивалася головним чином в руслі елегійного напряму, в традиціях Ст А. Жуковського, До. Н. Батюшкова. Багато літературно-критичних думок П. відрізнялися прозорливістю і глибиною: статті «Нотатка про вигадування Жуковського і Батюшкова» (1822), «Шекспір» (1837), «Чичиков, або Мертві душі Гоголя» (1842). П. був дружний з Жуковським, Н. Ст Гоголем, А. С. Пушкіним, який присвятив йому роман «Євгеній Онегин».
Соч.: Соч. і листування, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1885; Листування Я. К. Грота с П. А. Плетневим, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1896; [Вірші], у кн.: Поети 1820—1830-х років, т. 1, Л., 1972.
Літ.: Азбукин Ст Н., Літературно-критичні погляди П. А. Плетнева, в кн.: Романтизм в художній літературі, Каз., 1972.
