Платонов Борис Вікторович [р. 24.7 (6.8) .1903, Мінськ, — 15.2.1967, там же], білоруський радянський актор, народний артист СРСР (1948). Член КПРС з 1953. З 1922 працював в Белоруссськом театрі ним. Я. Купали (у 1961—63 художній керівник). Грав ролі героїв, остросатірічеськие, характерні, драматичні і трагедійні: Ериськин («Заколот» Фурманова і Поліванова), Огнев, Ромодан («Фронт», «Крила» Корнейчука), Костянтин Заслонов («Костянтин Заслонів» Мовзона, Державна премія СРСР, 1948), Зелкин («Хто сміється останнім» Кропива), Туміловіч («Співають жайворонки» Кропиви, Гос. ін. СРСР, 1952), Биковський («Павлінка» Купали), Жадов («Прибуткове місце» Островського), Петро («Останні» Горького), Забелін («Кремлівські куранти» Погодіна), Льовон («Льовоніха на орбіті» Макаєнка), Езоп («Лисиця і виноград» Фігейреду) і ін. Найбільша творча робота П. — образ В. І. Леніна («Третя патетична» Погодіна). Депутат Верховної Ради БССР 5—6-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Сабалеўськi А. Ст, Уладар дум чалавечих. Творчасць народного артиста СРСР Бариса Платонава, Miнськ, 1964.
