Платонов Сергій Федорович [16 (28) .6.1860, Чернігів, — 10.1.1933, Самара, нині Куйбишев], російський історик, академік АН(Академія наук) СРСР (1920—31; член-кореспондент 1909). Закінчив Петербурзький університет в 1882, з 1899 професор цього університету. П. був головою Археографічної комісії (1918—29), директором Пушкінського будинку (Інституту російської літератури) АН(Академія наук) СРСР (1925—29) і Бібліотеки АН(Академія наук) СРСР (1925—28). П. — представник офіційно-охоронного напряму в російській дворянсько-буржуазній історіографії; по політичних поглядах був монархістом. Після 1917 його політичних поглядів мало змінилися, вони піддавалися різкій критиці з боку істориків-марксистів.
П. вивчав події російської історії 2-ої половини 16 — почала 17 вв.(століття), т.з. смуту; займався також історією земських соборів, колонізації російської Півночі і ін. У 1888 захистив магістерську дисертацію «Староруські оповіді і повести про Смутний час XVII ст як історичне джерело» (1888). Головна праця П. (його докторська дисертація) — «Нариси по історії смути в Московській державі XVI—XVII вв.(століття)» (1899, останнє видавництво — 1937). Трактуючи смуту з традиційної для буржуазної історіографії точки зору як порушення державного порядку, П. багато уваги приділив розгляду соціальної боротьби в різних шарах російського суспільства і масових рухів, у тому числі і повстання І. І. Болотникова. Він дав своє трактування опричнини як державної реформи, направленої на розгром економічної і політичної потужності «княжать» і боярства на користь дворянства і посаду, але не зміг розкрити основних класових протиріч в Московській державі.
Соч.: Статті по російській історії (1883—1912), 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1912; Лекції з російської історії, П., 1917; Борис Годунов, П., 1921; Іван Грозний, П., 1923.
Літ.: Романів Би., Список праць С. Ф. Платонова, в кн.: Сб. ст. по російській історії, присвячених С. Ф. Платонову, П., 1922; Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 3, М., 1963.
