Періпли (греч., однина perípius, від peripléo — пливу довкруги), вигляд старогрецької літератури, що містить опис морських плавань уздовж берегів. Зазвичай П. розділяють на двох типів: опис подорожей і практичне керівництво мореплавцеві. До П. першої групи належить П. про подорож уздовж західного берега Африки, складений карфагеняніном Ганноном (7—6 вв.(століття) до н.е.(наша ера)), а також П. (2-я половина 6 ст до н.е.(наша ера)), що не дійшов до нас, який використовувався Авієном (4 ст н.е.(наша ера)) для опису берегів Іспанії, Британії і Галії. До 4 ст до н.е.(наша ера) відноситься опис плавання від р. Інд до р. Евфрат флотоводця Неарха [воно було використане Страбоном (1 ст до н.е.(наша ера) — 1 ст н.е.(наша ера)) і Арріаном (2 ст н.е.(наша ера)); у них же збереглися свідоцтва про існування П. Черного морить і дороги до Атлантики]. У П. другого типа описувалися особливості і небезпеки дороги, місця зручних гаваней, відстані між пунктами і т.д. Найбільш ранній з відомих П. такого типа (біля середини 4 ст до н.е.(наша ера)) приписується грекові Ськилаку (так званий Псевдо-Ськилак) і містить описи побережжя Середземного і Чорного Морея. До П. другого типа відносяться складений близько 110 до н.е.(наша ера) П. Красного морить, фрагменти якого зустрічаються в Діодора Сіцілійського (1 ст до н.е.(наша ера)) і Фотія (9 ст н.е.(наша ера)), і складений в 1 ст н.е.(наша ера) детальний П. плавання з Єгипту до Індії. Більшість П. не збереглися.
Ізд.: Müller С., Geographi Graeci Minores, v. 2, P., 1861; його ж, Fragmenta historicorum graecorum, v. 1, P., 1841.
