Період в риториці, просторове складнопідрядне речення, що відрізняється повнотою розгортання думки і закінченістю інтонації. Повнота думки досягається включенням другорядних пропозицій, всесторонньо освітлюючих вміст головної пропозиції (за схемою «хто? що? де? якими засобами? чому? як? коли?»). Закінченість інтонації досягається тим, що синтаксична конструкція, що відкривається на початку П., замикається лише в його кінці а всі останні підрядні речення і звороти вставляються в неї як в рамку, своїм нагнітанням підсилюючи чекання єднального кінця фрази. Довжина П. не перевершує об'єму дихання; мелодія голосу членує П. на висхідну частину (протасис) і низхідну (аподосис); паузи — на декілька колонов, як правило, не більше 4. Періодична побудова мови зазвичай розробляється в епоху становлення національного літературної мови (4 ст до н.е.(наша ера) в Греції, 1 ст до н.е.(наша ера) в Римі, 17 ст у Франції, 18 ст в Росії). Приклад (Цицерон, початок мови «За Ліцинія Архия», переведення С. Кондратьева): «Якщо я володію, поважні судді, хоч трохи природним талантом, - а я сам усвідомлюю, наскільки він малий і нікчемний; якщо є в мені навик до мов, - а тут, зізнаюся, я дещо вже зробив; якщо є для суспільних справ і користь і сенс від занять моїх над творіннями думки і слова від наукового їх опрацювання, - і тут про себе скажу відверто, що протягом всього мого життя я невпинно над цим працював, - так от, у вдячність за все, чим я тепер володію, має право зажадати тут від мене, можна сказати, по законному праву, захисту ось цей Ліциній».
