Періодичний друк
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Періодичний друк

Періодичний друк (англ. periodicals, франц.(французький) périodiques, йому.(німецький) Presse, італ.(італійський) stampa periodica, ісп.(іспанський) periódicos), сукупність друкарських видань, що вийшли або випускалися в певні проміжки часу (звідси синонім — почасовий друк); один з основних засобів масової інформації і пропаганди. До П. п. відносяться газети, журнали, періодичні збірки і бюлетені; у бібліографічних покажчиках, в каталогах і фондах бібліотек до П. п. відносять також видання і щорічники, що продовжуються. Основні ознаки періодичного видання (окрім регулярності виходу): потенційна тенденція до продовження публікації заснованого видання без граничного терміну його припинення; єдина назва всіх випусків; наявність висхідної нумерації років видання, томів, номерів; наявність редактора (або редактора-видавця) або редакційної колегії на чолі з головним або відповідальним редактором. Додаткові ознаки: для журналів — форми періодичності (тижневики, двотижневі журнали, щомісячники, двомісячні журнали, квартальні журнали); річна нумерація; друкування на зброшурованих листах; для газет — періодичність зазвичай від 1 випуску в день до одного випуску в місяць, найбільш поширені щоденна періодичність (або, за визначенням «щоденної газети», даному ЮНЕСЬКО, — не «менше 4 раз на тиждень»), 3 рази в тиждень, 1 раз на тиждень; суцільна нумерація; використання крупних форматів паперу (газетний формат); друкування на незброшурованих листах; для бюлетенів — періодичність до 1 місяця; об'єм менше середнього об'єму журналів. Всі вказані ознаки мають значення в їх поєднанні.

загрузка...

  Попередниками П. п. були рукописні листки новин, поява яких в окремих країнах різночасно.

  Виникнення друкарських газет відноситься до початку 17 ст (Німеччина, Австрія, Голландія, Бельгія, Данія), в Росії перша друкарська газета вийшла в 1702 — «Відомості» Петра 1 (див. в ст. Газета ) . Перший журнал—«journal des savants» випущений у Франції 5 січня 1665; у 2-ій половині 17 ст журнали виникли в Англії, Італії, Германії; перший журнал в Росії — «Примітки» до «Відомостям» з'явився в 1728 (див. в ст. Журнал ).

  Розвиток П. п. йшов по багатьом напрямам: географічне поширення (по континентах, країнах, усередині країн від головних міст до провінційних); кількісне зростання органів П. п. і їх накладів; удосконалення поліграфічної техніки (вживання ськоропечатних машин і ін.); весь зростаючий вплив П. п. на суспільне життя; створення агентств друку, газетно-журнальних монополій . Див. також Журналістика .

  Кількісне зростання П. п. в міжнародному масштабі відображають наступні цифри (за даними окремих дослідників): у 1615 — 2 назви; у 1640 — 14; 1690 — 68; на початку 18 в.— близько 100; у 1753 — 130; 1787 — 210; 1800 — 910; 1826 — 3168; 1866 — 14240; 1872 — 20 882; 1880 — 34 274; 1900 — 50 000; 1908 — понад 75 000; у 1963 — понад 80 000. За даними ЮНЕСЬКО, що відноситься до 1968 або 1969, в країнах світу видавалося не менше 150 000 періодичних видань.

  Відомості за сучасною світовою статистикою П. п. публікуються в «Статистичному щорічнику ЮНЕСЬКО» («UNESCO. Statistical yearbook», з 1963) і повторюються частково в «Статистичному щорічнику ООН(Організація Об'єднаних Націй)» («United Nations. Statistical yearbook», з 1949). У «Статистичному щорічнику ЮНЕСЬКО» поміщаються наступні таблиці (кількість назв і наклад): світова щоденна газетна преса по континентах в зіставленні з населенням; щоденні газети «Загальній інформації» по країнах; нещоденні газети і інші періодичні видання по країнах. Ділення П. п. по категоріях, прийняте ЮНЕСЬКО, відрізняється від прийнятого в СРСР ділення статистики П. п. Статистика П. п. окремих країн публікується в національних статистичних щорічниках; у СРСР — в щорічниках «Друк СРСР в 19... року» (з 1932).

  В СРСР в 1973 було випущено 6790 журнальних видань річним накладом понад 3 млрд. екземплярів (у 1940 — 1,8 тис. видань накладом понад 245 млн. екземплярів), 7973 видання газет річним накладом понад 35 млрд. екземплярів (у 1940 — понад 8,8 тис. газет накладом 7,5 млрд. екземплярів).

  Серед міжнародних бібліографічних зведень П. п. найбільше значення мають: щорічний довідник сучасною П. п. країн світу, що охоплює, всупереч назві, не лише газети, але і журнали, - «Покажчик газетної преси» («Newspaper press directory», L.), який вийшов в 1972 121-м-коди виданням і може служити в зворотному порядку років до 1846 міжнародним довідником П. п.; «Британський звідний каталог періодичних видань. Регістр періодичних видань світу від 17 ст до наших днів в британських бібліотеках» («British union catalogue of periodicals. A record of the periodicals of the world from the 17th century to the present day, in British libraries», v. 1—4, suppl. to 1960, L., 1955—62), що зареєстрував близько 170 000 періодичних видань, його продолженіє—«Новиє назви періодичних видань» («New periodicals titles»); понад 120 000 періодичних видань описано в «Звідному каталозі серійних видань в бібліотеках США і Канади» («Union list of serials in the libraries of the United States and Canada», 3 ed., v. 1—5, N. Y., 1965), його продовження — «Нові серійні назви» («New serial titles», N. Y.—L.).

  В багатьох країнах регулярно протягом довгого часу видаються національні щорічники П. п., наприклад у Великобританії — «Willing''s press guide», L., з 1874; у Франції — «Annuaire de la presse et publicité», P. з 1880; у США — «N. W. Ayer and son''s directory of newspapers and periodicals», Philadelphia, з 1880.

  Бібліографічні покажчики по П. п. Росії і СРСР: Лісовський Н. М. (укладач), Бібліографія російського періодичного друку. 1703—1900 рр., СП(Збори постанов) Би, 1915; Беляєва Л. Н., Зіновьева М. До., Никіфоров М. М., Бібліографія періодичних видань Росії. 1901—1916, т. 1—4, Л., 1958—61; Періодичний друк СРСР. 1917—1949. Бібліографічний покажчик, [т. 1—11], М., 1955—63; Літопис періодичних видань СРСР, 1934—1937 рр., М., 1934—39; 1946—1949 рр., М., 1947—50; 1950—1954 рр., М., 1955; 1955—1960 рр., М., 1962—63; 1961—1965 рр., М., 1967—73; 1966—1970 рр., М., 1972; Газети СРСР 1917—1960 рр., т. 1, М., 1970; Машкова М. Ст, Сокурова М. Ст, Загальна бібліографія російських періодичних видань 1703—1954 рр. і матеріали за статистикою російського періодичного друку. Анотований покажчик, Л., 1956.

  Літ.: Періодичний друк на Заході, СП(Збори постанов) Би, 1904; Саламон Л., Загальна історія преси, СП(Збори постанов) Би [1909]; Федченко П. М., Преса та її попередникі. Історiя зародження й основнi закономipностi розвітку, Київ, 1969; Колмаков П. До., Світова статистика періодики, в збірці: Книга. Дослідження і матеріали, сб.(збірка) 24, М., 1972; Зарубіжний друк, М., 1966; Вöмеr До., Rochlin R., Internationale Bibliographie des Zeitungswesens, Lpz., 1932; Tentative international bibliography of works dealing with press problems, P., 1954; Voyenne B., Guide bibliographique de la presse, [P.], 1958; Price W. C., The literature of journalism, Minneapolis, 1959; British museum. General catalogue of printed books. Periodical publications, v. 184—186, L., 1963; теж. Ten-year supplement, 1956—1965, v. 35, 36, L., 1968; то ж, Fiveyear supplement, 1966—1970, v. 19, L., 1972; Bester man Т., A world bibliography of bibliographies, v. 2, Journalism, v. 3, Periodical publications, Lausanne, 1965—66.

  П. До. Колмаков.