Перре (Perret) Огюст (12.2.1874, Брюссель, — 4.3.1954, Париж), французький архітектор. Вчився в Школі витончених мистецтв в Парижі в Л. С. Бернье і Ж. Гюаде. Професор Спеціальної школи архітектури в Парижі (з 1928). Почесний президент Міжнародного союзу архітекторів (з 1948). Одним з перших початків будувати цілком залізобетонні будівлі. Прагнучи естетично осмислити каркасні системи (звертаючись при цьому до мотивів фахверкових готичних споруд), П. добивався повної супідрядності архітектурної форми і конструкції (житловий будинок на вулиці Франкліна, 1903; гараж на вулиці Понтье, 1905—1906, розібраний в 60-і гг.; театр на полях Елісейських, 1911—13; церкву Нотр-дам в Ле-Ренси, 1922—23; все — в Парижі). Вирішуючи переважно утилітарні завдання, П. додавав промисловим об'єктам граничну простоту і раціональність [доки в Касабланці, 1915; завод в Монтатере (департамент Уаза), 1920; завод в Іссуаре (департамент Пюї-де-будінок), 1939]. Спроби поєднати раціональні конструктивні прийоми з неокласичною стилістикою, що з'явилася в роботах П. в 20—30-і рр., привели надалі до сухості форм [комплекс Центру атомних досліджень в Саклі (департамент Ессонн), 1947—53]. Останніми роками життю П. приступив до здійснення крупних містобудівних проектів (забудова зруйнованої частини Гавра, почата в 1947).
Соч.: Contribution à une théorie de l''architecture, P. [1952].
Літ.: Rogers E., A. Perret, Mil., 1955; Zahar M., D''une doctrine d''architecture: A. Perret, P. [1959].
