Перрен (Perrin) Жан Батіст (30.9. 1870, Лілль, — 17.4.1942, Нью-Йорк), французький фізик, член Паризької АН(Академія наук) (1923). Після закінчення Вищої нормальної школи в Парижі (1894) працював там же. З 1898 — в Паризькому університеті (професор з 1910). У 1940, після капітуляції Франції, виїхав в США. Досліджував природу катодних і рентгенівських променів (1895—98) і довів, що перші є потоком заряджених часток. Вивчав електрокінетичні явища і запропонував прилад для дослідження електроосмосу (1904). Роботи П. по вивченню броунівського руху з'явилися експериментальним підтвердженням теорії Ейнштейна — Смолуховського; вони дозволили П. набути значення Авогадро числа, що добре узгоджується із значеннями, отриманими ін. методами, і остаточно довести реальність молекул. Встановив бімолекулярну структуру тонких мильних плівок. Спільно з сином Ф. Перреном досліджував явища флуоресценції. Був популяризатором науки, його книга «Атоми» (1913, російське переведення 1924) стала класичною. Почесний член АН(Академія наук) СРСР (1929, член-кореспондент 1924). Нобелівська премія (1926).
Соч.: Oeuvres scientifiques, P., 1950.
Літ.: Вавілов С. І., Пам'яті Жана Перрена, «Природа», 1943 №3; Ranc A., Jean Perrin, P., 1945; Lot F., Jean Perrin [P., 1963] (є список праць П. і літ.(літературний) про нього).
