Пермські операції 1918-19, 1) оборонні дії 3-ої армії 29 листопада — 6 січня і настання 2-ої і 3-ої армій Східного фронту 19—28 січня проти катеринбурзької групи колчаківських військ (з кінця грудня Сибірська армія генерала Р. Гайди) під час Громадянської війни 1918—20. У листопаді 1918 військ Східного фронту, згідно з рішенням ЦК РКП(б) і директиви Головного командування, перейшли в настання проти військ адмірала Колчака. На уфімському напрямі наставали 1-я і 5-я армії, 3-я армія (командир М. М. Лашевіч, 36 тис. багнетів і шабель) наставала на Кунгур — Красноуфімськ — Катеринбург (нині Свердловськ). Південніше наставала 2-я армія (командир Ст І. Шорін). Катеринбурзька група білих (понад 45 тис. багнетів і шабель) отримала завдання розгромити 3-у армію, опанувати Перм і вийти на р. Каму для флангового удару в тил військам Східного фронту, що наставали на Уфу. 29 листопада білі, створивши на напрямі ударів перевага в силах в 2—3 рази, перейшли в настання. Радянські війська 3-ої армії чинили наполегливий опір, але крупні втрати (до 50%), растянутость фронту (близько 400 км. ) і нестійкість деяких частин змусили їх до відходу. Слабка за чисельністю 2-я армія (9 тис. багнетів і шабель), що відставала від 3-й на 150 км. , не могла надати їй допомогу. 24 грудня була залишена Перм. Але і колчаківські війська, що зазнали значних втрат, не могли продовжувати настання. 5—6 січня до Вятку прибула партійно-слідча комісія ЦК РКП(б) у складі Ф. Е. Дзержінського і І. В. Сталіна для розслідування причин падіння Пермі. Комісія зіграла велику роль у відновленні боєздатності 3-ою і посиленні 2-ої армій. Проте її вивід про те, що головні зусилля Колчака зосереджені на пермському напрямі, не відповідав дійсності. У зв'язку з успішним просуванням радянських військ на уфімському напрямі (31 грудня була звільнена Уфа) 6 січня 1919 Колчак віддав наказ про перехід Сибірської армії до оборони і перегрупування сил на уфімський напрям. У літературі 30-х рр. падіння Пермі необгрунтовано трактувалося як «пермська катастрофа» всього Східного фронту, тоді як дії Сибірської армії були лише приватним успіхом. Падіння Пермі розкрило крупні недоліки в комплектуванні і організації частин, підготовці резервів, роботі штабів і політичних органів. Звіт комісії ЦК РКП(б) про причини падіння Пермі був врахований при виробленні вирішень 8-го з'їзду партії по військових питаннях і зіграв значну роль в зміцненні Червоної Армії. Командування Східного фронту підготувало настання для повернення Пермі. Удару з фронту (з 3.) завдавала 3-я армія (20,6 тис. багнетів і шабель) і з флангу (з Ю.) 2-я армія (18,5 тис. багнетів і шабель), що забезпечує удар на Красноуфімськ покладався на ударну групу 5-ої армії (4 тис. чіл.). Відсутність необхідної переваги в силах і поспішність в підготовці настання (почато 19—21 січня) не дозволили радянським арміям виконати поставлені завдання. До 28 січня 2-я армія просунулася на 20—40 км. , 3-я армія — на 10—20 км. , ударна група 5-ої армії просунулася на 35—40 км. . Це настання затримало перегрупування білогвардійських військ на уфімський напрям.
2) Наступальна операція 3-ої і 2-ої армій при сприянні Волжськой військовій флотилії 20 червня — 1 липня 1919 проти Сибірської армії генерала Гайди з метою звільнення Пермі. В ході контрнаступи Східного фронту 1919 2-я і 3-я армії (48 тис. багнетів і шабель) до 20 червня відкинули армію Гайди (44 тис. багнетів і шабель) з рубежів р. Вятки на р. Каму і вийшли на далекі підступи до Пермі. Планом операції передбачалося завдати удару військами 3-ої армії (командир С. А. Меженінов) на Перм із З. і З.-З.(північний захід) і допоміжний удар військами 2-ої армії на Кунгур. 20—21 червня за підтримки кораблів флотилії 2-я армія форсувала р. Каму біля р. Оса, а 29 червня вийшла на підступи до Кунгуру і створила загрозу комунікаціям пермському угрупуванню білих з Катеринбургом. 30 червня за допомогою флотилії через Каму переправилися 30-я, а потім 29-я дивізії 3-ої армії. 1 липня 2-я армія звільнила Кунгур, а 3-я армія обхідним маневром 29-ої дивізії з С.— Перм. В результаті Радянській республіці були повернені важливі промислові райони Західного Уралу.
Літ.: Андрєєв До. Н., Розгром білогвардійців і інтервентів на Уралі, Перм, 1969; Спірін Л. М., Розгром армії Колчака, М., 1957; Ейхе Р. Х., Уфімська авантюра Колчака (березень — квітень 1919), М., 1960.
