Контрнаступ Східного фронту 1919, наступальні дії військ Східного фронту (командувач С. С. Каменев, з 9 по 25 травня А. А. Самойло, потім знову Каменев, члени РВС(Реввоєнрада) С. І. Гусев, М. М. Лашевіч, До. До. Юренев) в квітні — червні проти білогвардійських військ адмірала А. В. Колчака під час Громадянської війни 1918—20. До весни 1919 Колчаку при матеріальній допомозі США, Великобританії, Франції і Японії удалося створити сильну армію, з якої 143 тис. чіл., 1330 кулеметів, 210 знарядь діяли проти радянських військ Східного фронту (близько 100 тис. чіл., 1882 кулемети, 334 знаряддя). У лютому 1919 радянських військ 5-ої, Туркестану і 1-ої армій Східного фронту продовжували тіснити Колчака, війська (особливо 5-я армія), що проте настають, мали великий некомплект. 15 лютого Колчак видав наказ з вимогою зайняти вигідні рубежі для настання, наміченого на кінець весни 1919. 4 березня почала настання Сибірська армія генерала Р. Гайди (48,5тис. чіл.) проти 2-ої і 3-ої радянської армій (42 тис. чіл.) і зайняла Оханськ і Осу. Радянські війська, чинячи наполегливий опір, були вимушені 7 квітня залишити Воткинськ, 13 квітня — Іжевськ, а потім в травні відійти за р. Вятку. 6 березня почалося настання Західної армії генерала М. В. Ханжіна (50 тис. чіл.) проти військ 5-ої армії. Західна армія, що перевершувала 5-у армію в 4 рази за чисельністю і в 2 рази по артилерії і кулеметам, 14 березня зайняла Уфу. Зроблений на південь від Уфи контрудар силами 1-ої і 5-ої армій успіху не мав. Підтягнувши резерви, білі прорвали фронт на південь від Уфи і, розвиваючи настання, 7 квітня зайняли Белебей, 10 квітня — Бугульму, 15 квітня — Бугуруслан. Уральські і оренбурзькі белоказаки почали активні дії проти Оренбурга і Уральська. Південна група білогвардійського генерала Г. А. Белова (14,5 тис. чіл.) наставала у стик між 1-ою і 5-ою арміями. Головні сили Західній армії вийшли на далекі підступи до Самари і Симбірську. Резервів в Східного фронту не було, створилося загрозливе положення.
12 квітня були опубліковані написані В. І. Леніним «Тези ЦК РКП (б) у зв'язку з положенням Східного фронту», що з'явилися бойовою програмою роботи партії по мобілізації сил і засобів країни на розгром військ Колчака. До 1 травня на Східний фронт прибуло поповнення — 17,5 тис. чоловік, в травні — 40,5 тис. чіл., В т. ч. 7,5 тис. комуністів. Озброєння, боєприпаси, спорядження в першу чергу прямували на Східний фронт. До 1 травня чисельність військ Східного фронту зросла до 143 тис. чіл., 2455 кулеметів, 511 знарядь і перевага в силах перейшла до Червоної Армії.
Командування Східним фронтом на початку квітня розробило план контрнаступу, який передбачав завдання флангового удару з Ю. по тій, що розтягнулася на 450 км. Західної армії білих. 10 квітня Південній групі (утворена 5 березня у складі 4-ої і Туркестану армій) під командуванням М. В. Фрунзе були підпорядковані 5-я і 1-я армії. Північну групу під командуванням В. І. Шоріна склали 2-я і 3-я армії. 28 квітня радянські війська перейшли в контрнаступ. Головного удару завдавали 26-я дивізія (начдив Р. Х. Ейхе) і 25-я дивізія (начдив Ст І. Чапаєв), передана 4 травня з Туркестану в 5-у армію (командарм М. Н. Тухачевський). Білі перейшли до оборони, а потім почали відхід до Бугульме. 4 травня був звільнений Бугуруслан, 5 травня — Сергиевськ, 13 травня — Бугульма. В результаті успішного настання 6-й Уральський корпус білих був розгромлений, 2-у Уфімському і 3-у Уральському корпусам завдана важкої поразки. 15—19 травня армія Туркестану завдала поразки тому, що не встиг зосередитися корпусу генерала В. О. Каппеля і 17 травня звільнила Белебей. Успіхи контрнаступу Південної групи і вихід 5-ої армії до рр. Камі і Белой змусили Сибірську армію зняти частину сил з ділянки 2-ої Червоної армії на р. Вятке для протидії загрозі із-за Ками з Ю. Ето полегшило перехід 25 травня в контрнаступ 2-ої армії, яка 26 травня звільнила Елабугу, а 7 червня — Іжевськ. 29 травня В. І. Ленін поставив завдання до зими звільнити Урал. Західна армія білих намагалася створити на р. Белой оборонний рубіж; були створені три групи військ: Уральська, Уфімська і Волжськая. У ніч на 5 червня частини 5-ої армії форсували р. Білу розбили Уральську групу противника і 8 червня оволоділи Бірськом. У ніч на 8 червня р. Білу на північ від Уфи форсували головні сили 25-ої дивізії, яка 9 червня звільнила Уфу. Гостре положення, що створилося в цей час на ін. фронтах, змусило Головне командування зняти частину сил з Східного фронту і направити їх під Петроград, на Південний фронт і під Уральськ. Не дивлячись на це, 5-я армія 25 червня форсувала р. Уфу і до 1 липня вийшла на Уфімське плоскогір'я. Під Оренбургом положення стабілізувалося. На північному крилі фронту білі, зробивши контрудар проти 3-ої армії, оволоділи 2 червня Глазовом, але це не змінило обстановки. 7 червня 3-я армія перейшла в контрнаступ і розгромила противника. Загроза тилу Сибірської армії з боку 5-ої армії змусила білих почати загальний відхід, 1 липня була звільнена Перм. Колчаківським військам було завдано вирішальної поразки. Радянські війська переслідували деморалізованого противника, що відходив в глиб території. В результаті тих, що послідували потім Златоустовськой, Катеринбурзької і Челябінської операцій на початок серпня весь Урал був звільнений.
Літ.: Історія громадянської війни в СРСР, т. 4, М., 1959; Ейхе Р. Х., Уфімська авантюра Колчака, М., 1960; Болтін Е. А., Контрнаступ Південної групи Східного фронту і розгром Колчака (1919), М., 1949.
