Перехідна зона

Перехідна зона , зона острівних дуг, одна з найбільших глобальних морфоструктур Землі, розташована між підводною околицею материка і ложем океану. У типовому вигляді [північна і західна околиці Тихого океану, райони Карібського і Ськоша (Ськотія) Морея в Атлантичному океані, північно-східна околиця Індійського океану] складається з улоговин околичного Морея, острівних дуг і глибоководних жолобів. П. з. характеризується найбільшими контрастами рельєфу (глибоководні жолоби — завглибшки до 11 км. , окремі вулканічні вершини острівних дуг — заввишки до 5—7 км. ), різко вираженою різницею значень магнітного і гравітаційного полів, значень теплового потоку (великі значення на острівних дугах і нижче за норму в глибоководних жолобах), високими швидкостями і різкою диференційованою вертикальних рухів земної кори. Остання під улоговинами глибоководного Морея представлена субокеанічним типом, під острівними дугами — субконтинентальним і інколи навіть континентальним, а в глибоководних жолобах субконтинентальним, субокеанічним і океанічним типами. П. з. відноситься до області сучасного вулканізму, інтенсивної сейсмічності і горотворення.

  О. До. Леонтьев.

Схема будови перехідної зони між східною околицею Азії і Тихим океаном: 1 — шельф; 2 — материковий схил і підніжжя; 3 — острівні дуги; 4 — внутрішні піднімання; 5 — глибоководні жолоби; 6 — днища улоговин околичного Морея.

Схематичний узагальнений профіль перехідної зони: 1 — осідання; 2 — метаморфічні і кислі породи («гранітний шар»); 3 — «базальтовий шар»; 4 — верхня мантія. Елементи рельєфу: I — шельф; II — материковий схил і підніжжя; III — дно улоговини околичного моря; IV — внутрішнє піднімання; V — острівна дуга внутрішня; VI — подовжня депресія; VII — острівна дуга зовнішня; VIII — глибоководний жолоб; IX — околичний океанічний вал; Х — дно океанічної улоговини.