Передача даних (інколи — телекодовий зв'язок), область електрозв'язки, що має на меті передачу інформації, представленої на основі заздалегідь встановлених правил у формалізованому вигляді, — знаками або безперервними функціями і призначеною для обробки технічними засобами (наприклад, обчислювальними машинами) або вже обробленою ними; сам процес передачі цієї інформації. Таку інформацію називають даними. Головна відмінність П. д. від телеграфної, телефонної і ін. видів зв'язку полягає в тому, що одержувачем або відправником інформації (даних) є машина, а не людина (при П. д. від ЕОМ(електронна обчислювальна машина) до ЕОМ(електронна обчислювальна машина) чоловік відсутній на обох кінцях лінії зв'язку). П. д. незрідка вимагає вищої надійності, більшої швидкості і вірності передачі, що, як правило, обумовлено більшою важливістю передаваній інформації і неможливістю логічного контролю її людиною в процесі передачі і прийому. Разом з обчислювальною технікою П. д. служить технічною базою інформаційно-обчислювальних систем, у тому числі автоматизованих систем управління (АСОВІ) різного рівня. Вживання засобів П. д. прискорює збір і розподіл інформації, дозволяє абонентам, що мають недороге крайове устаткування, користуватися послугами потужних обчислювальних центрів.
П. д. зародилася в США на початку 50-х рр. 20 ст, а з початку 60-х рр. стала інтенсивно розвиватися і в багатьох інших країнах. У СРСР з початку 60-х рр. працюють системи П. д., обслуговуючі космічні польоти. У 1965 була введена в дію система П. д. у АСОВІ контролю грошових переказів «Олега»; у ній П. д. здійснюється по телеграфних і телефонних каналах з швидкостями відповідно 50 і 600 біт в сек. Пізніше за П. д. стали користуватися в системі збору метеорологічних даних «Погода» і в багато галузевих і відомчих АСОВІ. З 1972 почала створюватися Загальнодержавна система передачі даних (ОГСПД), покликана надавати послуги з П. д. всім міністерствам і відомствам; як 1-й етап ОГСПД створюється мережа П. д. телеграфного типа із швидкістю передачі інформації по ній до 200 біт в сек. П. д.— один з напрямів технічного прогресу, що найбурхливіше розвиваються (середина 70-х рр.). Якщо в 1955 у всьому світі кількість одиниць крайової апаратури П. д. не перевищувало 1 тис., то до 1965 воно зросло до 35 тис., до 1970 — до 150 тис., а до 1975 їх очікувалося понад 1 млн. (щорічний приріст в багатьох країнах складав 70—100%).
В багатьох країнах П. д. здійснюється головним чином по комутованих телеграфним мережам або телефонним мережам зв'язку. З огляду на те, що ці мережі призначені в основному для передачі телеграм або телефонних розмов, при П. д. додають спеціальні крайові пристрої. У абонента, окрім звичайного телеграфного або телефонного апарату (ТА) ( мал. 1 , а) , встановлюється апаратура П. д. (АПД), що погоджує засоби обчислювальної техніки з каналом зв'язку, і перемикач каналу зв'язку (П.). Встановлення комутованого з'єднання виробляється «уручну», з допомогою ТА. В кінці телефонних (або телеграфних) переговорів учасники домовляються перейти в режим П. д. і підключають канал зв'язку до АПД; після закінчення П. д. вони знов переходять до переговорів; відбій виробляється звичайним способом, з допомогою ТА. Застосовується також автоматичний спосіб встановлення з'єднання, з управлінням від ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Включення АПД в комутовану телеграфну або телефонну мережу доцільно при невеликих об'ємах передаваних даних, коли сумарний час заняття абонентської лінії для переговорів і П. д. не перевищує 6—12 мін в години найбільшого навантаження (див. Абонентське телеграфування ) . Телефонна мережа використовується не лише для передачі цифрових даних, але починає застосовуватися також для передачі аналогових даних (що є безперервними функціями), наприклад кардіограм. Для передачі великих об'ємів даних, наприклад між двома обчислювальними центрами, використовують некомутовані (прямі, орендовані) канали зв'язку; по некомутованих телефонних каналах інформацію передають з швидкістю до 2400 біт в сік і більш.
Телефонні і телеграфні мережі не можуть задовольняти найбільш високим з вимог, що пред'являються до П. д. Тому починають застосовуватися (з кінця 60-х рр.) спеціальні комутовані мережі, так звані мережі П. д., які можуть забезпечити вищу якість обслуговування абонентів (вірність і швидкість передачі, можливість вибору категорії терміновості і швидкості роботи, можливість багатоадресного зв'язку) і надання додаткових послуг. При цьому використовуються як принцип комутації каналів, при якому на час зв'язку організовується крізний канал від абонента до абонента, так і принцип комутації повідомлень, при якому повідомлення повністю передається від абонента-відправника на найближчу комутаційну станцію, де воно тимчасово зберігається, а після звільнення каналу в необхідному (заданому) напрямі передається поетапно далі, від однієї станції до іншої, до тих пір, поки не буде прийнято абонентом-одержувачем. Для управління комутацією на станціях все частіше застосовують ЕОМ(електронна обчислювальна машина).
Розміщувана у абонентів АПД ( мал. 1 , а) перетворить сигнали даних так, щоб вони сталі придатні для передачі по каналу зв'язку, наприклад при роботі по телефонних каналах застосовують частотну, фазову і складніші види модуляції, а також різні види кодування і перекодувало сигналів. При необхідності до складу АПД включають пристрій для захисту даних від помилок, що виникають в каналі зв'язку із-за перешкод (з початку 70-х рр. канали забезпечують П. д. з вірогідністю помилки 10 -3 —10 -5 ; вживання пристроїв захисту від помилок дозволяє понизити цю вірогідність до 10 -6 —10 -8 ). Вживання код, що коректують, дозволяє виявити велику частину помилок, виправлення яких зазвичай виробляється дорогою автоматично повторної передачі. Виявлення помилок може вироблятися також некодовими способами — за допомогою так званого детектора якості, що аналізує відомі параметри сигналу (амплітуду, частоту, тривалість і т.д.). Якщо абонентові досить захисту від помилок, наявної в його пристроях обчислювальної техніки, то в АПД вона не передбачається. АПД може містити також допоміжні пристрої, такі, як переговорно-викличні, контрольно-вимірювальні і т.п. Сполучення АПД з пристроями обчислювальної техніки здійснюється або через проміжний носій інформації (зазвичай перфораційну стрічку ) ( мал. 1 , а), або електричними ланцюгами ( мал. 1 , би) . Останній вигляд АПД дозволяє абонентам «спілкуватися» безпосередньо з ЕОМ(електронна обчислювальна машина), у математичному забезпеченні якою виділяється частина програм, що здійснюють управління системою телеобробки даних (обміном з абонентськими пунктами і з ін. ЕОМ(електронна обчислювальна машина)). У складі такої АПД відсутні ввідно-вивідні пристрої. Прикладом АПД першого вигляду можуть служити вживана в СРСР уніфікована АПД типа «Акорд-50» для роботи по телеграфних каналах з швидкістю до 50 біт в сік і АПД типа «Акорд-1200» ( мал. 2 ) для роботи по телефонних каналах із швидкістю 600 або 1200 біт в сек. Прімер АПД другого вигляду — універсальна апаратура Єдиної системи ЕОМ(електронна обчислювальна машина) соціалістичних країн.
Знаходячись в процесі становлення, П. д. розвивається в наступних основних напрямах: створення спеціальних мереж П. д., у тому числі розробка комутаційних станцій, що забезпечують покращуване обслуговування абонентів, і впровадження цифрових каналів зв'язку, що утворюються системами з тимчасовим ущільненням ліній (див. Лінії зв'язку ущільнення ) ; оптимальне поєднання розвитку нових мереж з використанням існуючих телефонно-телеграфних мереж; підвищення ефективності використання каналів для зв'язку з великими навантаженнями, в тому числі освоєння швидкостей передачі по телефонних каналах до 4800 біт в сік і більш; спрощення АПД для зв'язку з малими навантаженнями; підвищення вірності і надійності зв'язку.
Літ.: Передача даних. Інформаційна збірка, М., 1969; Псурцев Н. Д., Забезпечення АСОВІ засобами зв'язку, в кн.: Автоматизовані системи управління, М., 1972; Системи передачі даних і мережі ЕОМ(електронна обчислювальна машина), пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1972 (Праці інституту інженерів по електротехніці і радіоелектроніці, т. 60 № 11); Емельянов Р. А., Шварцман Ст О., Передача дискретної інформації і основи телеграфії, М., 1973; Етрухин Н. Н., Малішевськая Т. М., Засоби зв'язку Єдиної системи ЕОМ(електронна обчислювальна машина) «Ряд», «Електрозв'язок», 1974 №3; Bennett W. R., Davey J. R., Data transmission, N. Y.— [а. о.], 1965; Lucky R. W., Salz J., Weidon E. J., Principles of data communications N. Y.— [а. о.], 1968.
