Пергам (греч. Pérgamos), древнє місто в Малій Азії (сучасний Бергама). Заснований в 12 ст до н.е.(наша ера) вихідцями з материкової Греції. У 283—133 до н.е.(наша ера) столиця царства Пергамського (див. Пергам ). Найвищого розквіту досяг при Евмене I (263—241 до н.е.(наша ера)) і Евмене II (197—159 дон. е.). Був одним з найбільших економічних і культурних центрів світу еллінізму. У бібліотеці П. зберігалося до 200 000 сувоїв, вона поступалася лише Александрійській бібліотеці; у П. вперше став уживатися замість папірусу писальний матеріал — пергамент. П. славився своєю медичною школою. Розкопки П. велися німецькими археологами До. Хуманом, Е. Курциусом і ін. в 1878—86, 1900—06 і подальші роки.
П. Еллінізму був оточений потужною стіною з так званими воротами Евмена. Над містом панував акрополь (основне будівництво — 2 ст до н.е.(наша ера)), розташований в динамічно-живописній композиції на терасах; на верхніх майданчиках знаходилися палаци пергамських царів, арсенал і Траянеум, декілька нижче — святилище Афіни Никефори [поряд з яким в 2-ій половині 3 ст до н.е.(наша ера) були встановлені чудові по своїй реалістичній виразності статуї, у тому числі зображення галлів (скульптор Епігон, відомі в мармурових римських копіях)], бібліотека, храм Деметри (3 ст до н.е.(наша ера)), Великий вівтар зевса, прикрашений грандіозним горельефним фризом, гигантомахию (мармур, близько 180, Античні збори, Берлін), що змальовує, театр (2 ст до н.е.(наша ера)). На рівнині збереглися руїни римського міста [у тому числі так званий Червоний зал (1-я половина 2 ст н.е.(наша ера))].
Літ.: Altertümer von Pergamon, Bd 1—11, Ст, 1885—1969; Rohde E., Pergamon. Burgberg und Altar, B., 1964.
