Пепеляєв Анатолій Миколайович [3(15) .8.1891, Томськ, 14.1.1938], контрреволюційний діяч в Сибіру, генерал-лейтенант (1919). Народився в сім'ї офіцера. Закінчив Павлівське військове училище (1910). Під час 1-ої світової війни 1914—18 командував батальйоном; підполковник. У травні 1918 очолив контрреволюційний заколот в Томську, підтриманий белочехамі. З серпня 1918 командував корпусом, а в 1919 — 1-ою Сибірською армією. Після розгрому колчаківщини продовжував боротьбу проти Радянської влади на Далекому Сході, був близький до есерів. У 1921 емігрував до Харбіну. На початку 1923 на чолі так званої Сибірської добровольчої дружини (700 чіл.) вторгся до Якутії з метою захвату Якутська і створення в Сибіру бази для скидання Радянської влади. Просування білогвардійців було зупинене загоном І. Я. Стродта в районі Амги. Частини Червоної Армії, що підійшли 1—3 березня розбили загін П., залишки якого відступили до Охотськ. 17 червня 1923 П. здався із залишками загону в порту Аян командирові радянської експедиції корпусу С. С. Вострецову. Засуджений судом до розстрілу, заміненому ВЦИК 10-річним висновком.
