Пенк (Penck) Вальтер (30.8.1888, Відень, - 29.9.1923, Штутгарт), німецький геолог і геоморфолог, один з основоположників німецької геоморфологичеськой школи. Син А.Пінка . Освіту здобув в Берлінському і Гейдельбергськом університетах. З 1914 — приват-доцент Лейпцігського, в 1915—18 — професор Стамбульського університетів. Вивчав геоморфологию і геологію Анд, Гавайських островів Апеннін, Сіцілії, Малої Азії, Середньої Європи і ін. районів.
Розвинув вчення про формування рельєфу в результаті взаємодії вертикальних рухів земної кори і зв'язаних денудационних процесів. У запропонованому їм методі вивчення рельєфу (так званий морфологічний аналіз ) встановив взаємозалежність між характером рельєфу земної поверхні, екзогенними процесами і тектонічними рухами. Залежно від співвідношення інтенсивності процесів піднімання і денудації П. розрізняв висхідний, врівноважуючий і низхідний розвиток рельєфу; кожному з цих типів розвитку рельєфу відповідає певна форма схилів (опуклі, прямі, увігнуті). Розробив уявлення про великі складки, як одній з форм тектонічно обумовленого гірського рельєфу. У 20-х рр. 20 ст для ступінчастих схилів гір ввів поняття предгірні сходи . Ідеї П. про вживання аналізу рельєфу для вивчення тектонічних рухів, не дивлячись на схематизм, зробили великий вплив на розвиток геоморфологиі.
Соч.: Die morphologische Analise Ein Kapitel der physikalischen Geologie, Stuttg., 1924; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Морфологічний аналіз, М., 1961.
Літ.: Марков До. До., Основні проблеми геоморфологиі. М., 1948; Кріволуцкий А. Е., Життя земної поверхні, М., 1971.
