Пельше Арвід Яновіч [народився 26.1(7.2) .1899, садиба Мазайс Грюнвальдськой волості, нині Бауський район Латвійської РСР], радянський партійний і державний діяч, історик, член-кореспондент АН(Академія наук) Латвійською РСР (1946), Герою Соціалістичного Труда (1969). Член КПРС з 1915. Народився в селянській сім'ї. З 1914 робітник в Ризі, де вступив в організацію Соціал-демократичної партії Латиського краю (СДЛК). У роки 1-ої світової війни 1914—1918 робітник у Вітебську, Харкові, Петрограді, Архангельську; по завданнях місцевих комітетів РСДРП вів революційну агітацію і пропаганду. Учасник Лютневої революції 1917, член ради Петрограду. Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б) від Архангельської партійної організації. Активно брав участь в підготовці і проведенні Жовтневої революції 1917. У 1918 співробітник ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) в Москві. У 1919 відповідальний працівник Наркомату державних споруджень Радянської Латвії; брав участь в боях проти белолатишей під Ригою. У 1919—29 на партійно-політічеськой і викладацькій роботі в Червоній Армії і Військово-морському флоті. У 1931 закінчив московський інститут червоної професури, в 1931—1933 аспірант інституту червоної професури історії; одночасно з навчанням в інституті був викладачем історії партії в Центральній школі НКВД (1929—32). У 1933—1937 начальник політвідділів Магаджановського, потім Черноїртишського радгоспів в Казахській РСР, заступник начальника сектора Політуправління Наркомату радгоспів СРСР. У 1937—40 на викладацькій роботі в Москві. З березня 1941 по 1959 секретар ЦК КП Латвії по пропаганді і агітації. В період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 вів роботу з підготовки партійних і радянських кадрів Радянської Латвії. У 1959—66 1-й секретар ЦК КП Латвії. З квітня 1966 голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС. Делегат 20, 22—24-го з'їздів КПРС; з 1961 член ЦК, з 1966 член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань.
П. — автор робіт по питаннях історії КПРС і партбудівництва, по історії революційного руху в Латвії, про боротьбу з буржуазними націоналістами, про соціалістичне і комуністичне будівництво в республіці. Нагороджений 6 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції і медалями.
