Пельше Роберт Андрійович [3(15) .10.1880, Елейськая волость, нині Елгавського району Латвійської РСР, — 19.6.1955, Рига], радянський партійний і науковий діяч, академік АН(Академія наук) Латвійською РСР (1951), заслуженого на діяча культури Латвійської РСР (1945). Член Комуністичної партії з 1898. Народився в селянській сім'ї. Учасник Революції 1905—07 в Латвії; член Ризького, Елгавського, Лієпайського комітетів, в 1907—12 член ЦК Соціал-демократичній партії Латиського краю (СДЛК). Делегат 5-го (Лондонського) з'їзду РСДРП (1907). У 1912—15 в еміграції, був секретарем Паризької секції СДЛК.
В 1917 учасник жовтневих боїв в Москві, член ВРК Лефортовського району, потім член МК РСДРП (б). Делегат 7-го (1918) і 8-го (1919) з'їздів РКП (б). У 1920—24 на дипломатичній і радянській роботі. З 1924 завідувач художнім відділом Главполітпросвета Наркомпроса РРФСР. Був редактором журналу «Радянське мистецтво». У 1946—55 директор інституту етнографії і фольклору АН(Академія наук) Латвійською РСР. Один з перших латиських марксистських критиків, П. писав про пролетарську естетику, про драматургію Я. Райніса, А. Упіта і ін. Автор робіт по питаннях теорії мистецтвознавства: «Вдачі і мистецтво Французької революції» (1919), «Проблеми сучасного мистецтва» (1927), «Наша театральна політика» (1929), «Зв'язки латиської і російської культури» (1951) і інших. Нагороджений 3 орденами.
