Пеки (від голл.(голландський) річок — смола), залишки від перегонки смол (коксування, полукоксованія, сланцевою, піролізной і ін.) або дегтей (торф'яного, деревинного). Тверда (інколи густа в'язка) маса чорного кольору; при ударі розколюється з раковістим зламом; під постійним навантаженням проявляє пластичність. Залежно від вихідної сировини розрізняють П. каменноугольний, торф'яний, деревинний, нафтовий. У складі кам'яновугільного П. переважають високомолекулярні ароматичні вуглеводні; містяться вищі феноли і органічні підстави. Нерозчинна частина включає вільний вуглець (8—30%, залежно від температури розм'якшення П.), золу (0,2% і вище) і асфальтени. Щільність П. 1,2—1,3 г/см 3 .
П. неелектропровідні, нерастворіми у воді (П. торф'яний і деревинний містить малі кількості водорозчинних речовин), розчиняються в багато органічних розчинниках (піридині, бензолі і ін.); стійкі до дії кислот. П. застосовуються головним чином для здобуття електродного (беззольного) коксу, як єднальний при брикетуванні твердих палив, як гідроізоляційний матеріал і у виробництві толя і руберойду, при виготовленні лаків для забарвлення металоконструкцій і для ін. цілей.
