Педагогічні суспільства, добровільні об'єднання педагогів — вчителів, діячів педагогічної науки і ін. працівників народної освіти, що мають на меті участь в розробці актуальних проблем теорії і практики вчення і виховання.
В Росії перші П. о. з'явилися в 2-ій половині 19 ст в умовах підйому суспільно-педагогічного руху. Засноване в 1860 Петербурзьке П. о. об'єднувало передових педагогів для розробки проблем народної освіти, направлених на перетворення вмісту, методів і організації вчення і виховання в школі. Творцями і активними членами П. о. були П. Р. Рідкий, До. Д. Ушинський, А. А. Чуміков, Н. Х, Вессель, Ст І. Водовозів, А. С. Воронів. І. І. Паульсон, Д. Д. Семенов, Ст Я. Стоюнін, Ф. Г. Толль і ін. У 1869 П. о. було офіційно визнане Міністерством народної освіти. У 1876—77 суспільство видавало щомісячний журнал «Педагогічна літопис». Його члени організовували педагогічні курси, скликали педагогічні з'їзди; для вчителів були відкриті бібліотека і ссудосберегательная каса. У 1879 П. о. було закрите урядом як «шкідлива організація». У 1898 група прогресивних учених створила П. о. при Московському університеті. У роботі П. о. брали участь П. Р. Винограду, Н. А. Розумів, Д. Н. Анучин, Н. Д. Зелінський, А. П. Сабанєєв, В. І. Герье і ін. Його діяльність носила ліберально-буржуазний характер. Підйом суспільного руху напередодні Революції 1905—07 зумовив розмежування членів суспільства, до керівництва прийшла група більшовиків — І. І. Ськворцов-степанов, М. Н. Покровський, С. І. Міцкевич. Правління П. о. добивалося професійного об'єднання вчителів, використовувало суспільство для легальної революційної пропаганди. П. о. сприяло розробці найбільш актуальних суспільно-педагогічних проблем: спільне вчення, перебудова вмісту і методів роботи в школі, підготовка вчителів і др.; за ініціативою суспільства проведено декілька з'їздів по народній освіті. При П. о. функціонували музей, бібліотека, лекційне бюро. У 1907 за рішенням уряду П. о. було закрито. На початку 20 ст П. о. були створені в Казані (1900, при університеті), Юрьеве (нині Тарту, 1909), Томську (1910). Розробкою питань дошкільної педагогіки і сприянням установам по дошкільному вихованню займалися Фребельовськие суспільства (перше в Петербурзі з 1871).
П. о. в СРСР. У 1929 при Комуністичній академії було організовано суспільство педагогів-марксистів. Серед засновників — Н. До. Крупськая, А. Ст Луначарський, А. С. Бубнов, Я. Б. Гамарник, М. Н. Покровський, Н. А. Семашко, С. Т. Шацкий, М. М. Пістрак, М. С. Епштейн, Л. Р. Менжінськая і ін. Напрями діяльності суспільства: розвиток марксистської педагогіки, критичне вивчення зарубіжного педагогічного досвіду, боротьба з реакційними буржуазними педагогічними ученнями, пропаганда марксистсько-ленінських ідей в області культури і народної освіти. Філії діяли в обласних центрах, при вищих і середніх спеціальних учбових закладах, крупних школах і ін. Відповідно до постанови ЦК ВКП (б) «Про початкову і середню школу» (5 вересня 1931) діяльність суспільства була направлена на надання методичної допомозі вчителям, на вдосконалення вмісту учбових програм. Суспільство існувало до 1935. У 1960 постановою Ради Міністрів РРФСР створено П. о. РРФСР — науково-педагогічна громадська організація, покликана сприяти проведенню в життя заходів КПРС і Радянського уряду в області теорії і практики вчення і комуністичного виховання дітей і молоді. На місцях організовані районні (міські), обласні, краєві і республіканські (автономні) відділення, які мають мережу первинних організацій в учбових закладах, наукових і методичних центрах, органах народної освіти і ін. На 1 січня 1973 П. о. (72 обласних, краєвих і республіканських відділення) об'єднувало понад 800 тис. членів. Серед колективних членів П. о. загальноосвітні школи, дошкільні і позашкільні установи, професійно-технічні, середні спеціальні і вищі учбові заклади, науково-дослідні інститути підприємства, колгоспи і ін. Найвищий орган П. о.— з'їзд, що скликається не рідше за 1 раз в 4 роки; з'їзд обирає Центральна рада, П. о., що стоїть на чолі При Центральній раді і місцевих відділеннях на громадських засадах створюються секції, лабораторії, інститути і ін. творчі об'єднання, які організовують і проводять конференції, симпозіуми, педагогічні читання і ін. Матеріали цих науково-практичних заходів видаються у вигляді книг і брошур. У 60-і рр. П. о. створені на Україні, в Білорусії, Казахстані, Грузії, Вірменії і Азербайджані.
П. о. існують також у ряді ін. соціалістичних країн (Угорщині, Югославії, Чехословакії).
