Пегельман, Пеегельманн Ханс Густавовіч (літературний псевдонім — Х. Рооськая) [18(30) .12.1875—3.12.1941], учасник революційного руху в Росії, публіцист і поет. Член Комуністичної партії з 1905. Народився в Айдуськой волості, нині сільрада Пайсту Вільяндіського району Естонської РСР, в сім'ї селянина. Працював вчителем, поштовим службовцем, з 1899 журналіст. У 1903—05 вчився в комерційному інституті в Лейпцігу. З 1905 вів партійну роботу в Ревеле (Талін); у 1907 керував конференцією естонських організацій РСДРП в Теріоках (Фінляндія). У 1909 арештований, засланий до Сибіру; у 1911 біг і емігрував в США, де був редактором естонської соціал-демократичної газети «Уус ільм» («Новий світ»). У 1917 в Ревеле член редакції більшовицької газети «Кийр» («Промінь»), редактор газети «Тееліне» («Робітник») і «Маатамеес» («Безземельний»), член виконкому Ради робочих і військових депутатів Естонії. У 1918—19 завідувач Естонським відділом Наркомнаца в Москві, член Центрального бюро ЦК РКП (б) окупованих областей, член уряду Естонської трудової комуни. З 1919 на журналістській і викладацькій роботі в РРФСР; з 1928 професор Комуністичного університету національних меншин Заходу ним. Ю. Мархльовського, з 1929 — Ленінградського педагогічного інституту ним. А. І. Герцена. П.— поет революції. Переклав естонською мовою «Інтернаціонал», «Марсельєзу». У збірці сатиричних віршів «Грубі накидання» (1910) їдко висміювали буржуазних буд. Пафос революційної боротьби пронизує збірка віршів «Весняні вітри» (1926) і збірка поем «Тим, хто ліг в боротьбі за братів» (1936). У 1933 опублікував збірку літературно-критичних статей «З літературного фронту». Член ЦК КП Естонії з 1920. Делегат 1—6-го конгресів Комінтерну, член ІККИ.
Соч.: Luuletused, Tallinn, 1957.
Літ.: [Маяк Р.], Х. Пегельман. (1875—1935), у кн.: Прапороносці революції, сб.(збірка) 1, Тал., 1964; Plotnik Е., Н. Pöögelmann, [kd.] 1 —, Elu ja tegevus. 1875—1919, Tallinn, 1965.
