Патанджалі (2 ст до н.е.(наша ера)), староіндійський філолог і філософ. Праця П. «Махабхашья» («Великий коментар»), написаний як коментар до граматики Паніні і до робіт Катйайани (зокрема, до твору «Варттіка», який містить критичний аналіз праці Паніні), є одним з прадавніх джерел відомостей про класичний санскрит, діалекти Древньої Індії, а також про різних сторонах староіндійського суспільства. П. розробляв питання філософії (дуалістичної системи індійської філософії «санкхья»), медицини (багато ідей П. знайшли віддзеркалення в медичному трактаті «Чарака-самхита»), художньо-поетичної творчості, складав керівництво для акторів («Ната-сутра»). П.— автор «Махабхашья» (2 ст до н.е.(наша ера)) традиційно ототожнюється з Патанджалі, основоположником релігійно-ідеалістичної системи «йога», автором твори «йога-сутра» («Учення йога»). Але, ймовірно, під ім'ям П. існували 2 особи. Образ П. збережений в іконографії в міфічному заломленні (людська подоба верхньої частини закінчується внизу зміїним туловом, над головою незрідка корона з п'яти змій). Скульптурні і живописні зображення П. представлені в багатьох шиваїтських храмах Південної Індії (особливо в р. Чидамбарам). Реальна у минулому особа, П. почитався шиваїтамі як втілення бога Анантішвари і Шиви.
Ізд.: Patanjali, The Vyakarana — Mahabhasya of Patanjali, 2ed., by F. Kielhorn, v. 1—3, 1892—1909.
Літ.: Šastri Udaywir, Sankhyasidhanta, Delhi, 1962; Staal J. F., A reader on the Sanskrit grammarians, Camb., 1972 (є літ.(літературний)).
