Парський Дмитро Павлович [17(29). 10.1866— 20.12.1921, Москва], російський і радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1915). З дворян Тульської губернії. Закінчив Константіновськоє військове училище (1885) і Академію Генштабу (1893). Учасник російсько-японської війни 1904—05, після якої в числі прогресивно налагоджених офіцерів виступав у пресі, доводячи необхідність реформ в армії і країні; служив в Головному штабі і Головному управлінні Генштабу. Під час 1-ої світової війни 1914—18 командував бригадою, дивізією, Гренадерським корпусом (з лютого 1916), 12-ою (з липня 1917) і 3-ою (з вересня 1917) арміями. У лютому 1918 добровільно вступив в Червону Армію, під час німецької інтервенції керував обороною Ямбурга і Нарви. З травня 1918 військкерівник Північної ділянки завіси, у вересні — листопаді 1918 командувач Північним фронтом. Потім відповідальний редактор Військово-історичної комісії з дослідження і використання досвіду війни 1914—18, член комісії з розробки статутів (з червня 1919), член Особливої наради при Головкомі (з листопада 1919). Автор статей в «Військово-історичній збірці» (1919—20) по історії 1-ої світової війни. Помер від тифу.
Соч.: Спогади і думки про останню війну (1904—1905), СП(Збори постанов) Би, 1906; Причини наших невдач у війні з Японією. Необхідні реформи в армії, СП(Збори постанов) Би, 1906.
