Паренхіма (від греч.(грецький) parénchyma, буквально — налите поруч), 1) основна тканина рослин, складається з кліток більш менш однакового розміру по всіх напрямах. Клітки П. утворюють однорідні скупчення в телі рослини, заповнюють простори між іншими тканинами, входять до складу провідних і механічних тканин. Унаслідок функціональної спеціалізації протопластов клітки П. можуть виконувати асиміляційну, видільну і ін. функції. Присутність в П. (особливо рихлою, див.(дивися) мал. ) міжклітинників визначає її участь в газообміні. Паренхімні клітки, що виконують опорну функцію, можуть бути подовженими, гіллястими, зірчастими (склереїди), вони мають товсті стінки, що часто одеревіли. Живі паренхімні клітини здібні до ділення; у П. закладається фелоген (пробковий камбій), а в рослин з атиповим приростом в товщину — камбій (коренеплоди буряка, деякі ліани). 2) У тварин П.— попередник філогенезу справжньої тканини. Розрізняють: первинну П.— з'єднання великого числа однорідних кліток, що розташованих без певної системи, не зляться в синцитій і не розділених проміжною речовиною (наприклад, у зародків деяких гідроїдів на стадії морули ), і змішану П.— з'єднання різнорідних кліток, розташованих без певного порядку (наприклад, в телі беськишечних турбеллярій). Інколи П. називають головну функціональну тканину печінки, селезінки, легені, залози або поперечнополосатой м'яза.
