Парана (Paraná, на мові індійців гуарані — велика річка), річка в Південній Америці, в Бразилії і Аргентині, друга за величиною після Амазонки; частково служить кордоном між Аргентиною і Парагваєм. Довжина 4380 км., площа басейну 4250 тис. км. 2 . Утворюється злиттям рр. Ріу-Гранді і Паранаїба, тече на Ю., зливаючись в нізовьях з р. Уругвай, утворює гирло-естуарій Ла-плата . Ріу-Гранді бере почало на західних схилах гір Серра-да-Мантікейра, Паранаїба — в горах Серра-да-Канастра. Основні припливи П.: зліва — Тьете, Паранапанема, Ігуасу, Уругвай, справа — Парагвай, Ріо-Саладо. Від місця злиття витоків П. пересікає лавове плато Парани, утворюючи багаточисельні пороги і водопади: Урубупунга заввишки до 12 м-код , Сеті-Кедас (Гуайра) заввишки до 33 м-код ; на лівому припливі П.— Ігуасу — водопад Ігуасу (висота до 72 м-код ). У районі р. Посадас річка виходить на Лаплатськую низовина, по якій тече до гирла. У нижній течії ширина П. місцями досягає 2 км. і більш, глибина 10—20 м-коду . У районі р. Росаріо річка повертає на Ю.-В.(південний схід) і утворює обширну дельту, яка налічує 11 крупних рукавів (головний рукав — Парана-Гуасу). З'єднавшись з р. Уругвай, П. впадає в затоку-естуарій Ла-плата (інколи всю річку називають Ла-плата — Парана).
Живлення дощове, режим паводковий. Головна повінь в січні — травні (літні дощі у верхній частині басейну); друге підвищення рівня в червні — серпні (зимові дощі в нижній частині басейну). Середня річна витрата води в нижній течії близько 15 тис. м-коду 3 /сек , найбільший, — понад 30 тис. м-коду 3 /сек , найменший, — 7— 10 тис. м-коду 3 /сек . Річний стік в океан близько 480 км. 3 , а разом з р. Уругвай — близько 650 км. 3 . П. несе багато наносів — до 150 млн. т в рік, її каламутні води просліджуються у відкритому морі на 100—150 км. від берегів океану.
До р. Росаріо (640 км. від гирла) піднімаються морські судна з осіданням до 7 м-код ; судна з осіданням в 4 м-коду досягають р. Посадас, а у високу воду — гирла р. Ігуасу. П. володіє гідроенергетичним потенціалом близько 20 Гвт . Ведеться будівництво крупного гідроенергетичного комплексу Урубупунга в районі однойменного водопаду: у 1973 побудовані перші черги ГЕС(гідроелектростанція) Жупія (проектна потужність 1,4 Гвт ) і Ілья-Солтейра (проектна потужність 3,2 Гвт ). На П.— крупні міста: Посадас, Коррієнтес, Санта-Фе, Парана, Росаріо; на берегах Ла-платі — Буенос-Айрес (столиця Аргентини) і Монтевідео (столиця Уругваю). Гирло річки (естуарій Ла-плата) вперше відвідав в 1515 іспанець Хуан Діас де Соліс. У 1520 тут побував Ф. Магеллан . Детальніше ознайомився з системою Ла-плата — Парана С . Кабот, який в 1526 першим з європейців увійшов до гирла річки.
Літ.: Capurro L. R. A., Comprehensive survey of the Rio de la Plata area, «The International Hydrographic Review», 1965, v. 42 № 1; Balanco Hidrico do Brasil, Rio de Janeiro, 1972.
