Парагвайська комуністична партія (ПКП; Partido Comunista Paraguayo), заснована 19 лютого 1928, в день публікації групою марксистів маніфесту «До громадян Республіки!», у якому викладалися програма діяльності партії і в загальній формі основні завдання боротьби комуністів. Вимушена працювати постійно в нелегальних умовах (за винятком лютого 1936 і 2-ої половини 1946). На 6-м-коді конгресі Комінтерну (1928) партія була прийнята в Комуністичний Інтернаціонал. У 1920—1930-і рр. партія боролася за створення перших робочих організацій, проводила мітинги, налагоджувала політико-виховну роботу серед комуністів. У 1932 ПКП виступила проти братовбивчої війни між Парагваєм і Болівією, інспірованою іноземними нафтовими монополіями.
Завдяки активній роботі комуністів в 1935 була створена Ліга портових робітників і моряків, в 1936 — Національна конфедерація трудящих Парагвая, в 1939 проведений 1-й конгрес робітників Парагвая. 1-й з'їзд ПКП (червень 1941) прийняв Програму партії, призвав до посилення боротьби за демократію, права і проведення аграрної реформи. Партія під час 2-ої світової війни 1939—45, не дивлячись на важкі умови підпілля, вела роботу в масах по наданню допомоги антигітлерівської коаліції. Комуністи взяли активну участь в озброєній боротьбі (березень 1947) проти диктаторського режиму І. Морініго. 2-й з'їзд ПКП (серпень 1949) прийняв Програму національних перетворень, що передубачала відновлення національної незалежності, проведення аграрної реформи, підвищення життєвого рівня трудящих і ін. В кінці 50 — початку 60-х рр. партія внесла помітний вклад до боротьби проти диктаторського режиму А. Стреспера (у влади з 1954). У 1959 з представників основних опозиційних партій за участю ПКП за кордоном було створено керівництво Єдиного фронту національного звільнення, який вів боротьбу проти диктаторського режиму.
В березні 1967 відбулася Національна конференція партії, що прийняла документ «Основи реорганізації партії», в якому визначені головні напрями і заходи, необхідні для корінної перебудови партії, 3-й з'їзд (квітень 1971) обговорив і схвалив нову Програму, Статут партії і Політичні тези, вибрав нове керівництво ПКП. Програма вказує, що кінцевою метою ПКП є побудова соціалізму і комунізму, а на сучасному етапі — боротьба за здійснення демократичної, аграрної, антиімперіалістичної революції. У Політичних тезах наголошується, що, поки в країні існує військово-поліцейська диктатура, єдиним дорогою для здійснення революції є загальне народне повстання.
Делегації ПКП брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). Партія схвалила прийняті цими нарадами документи.
ПКП будується за принципом демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, між з'їздами діяльністю партії керує ЦК, який обирає зі свого складу Політичну комісію і Секретаріат. Голова ПКП — А. Майдану . ЦО(центральний орган) ПКП — газета «Аделанте» («Adelante!»); політіко-теоретічній журнал — «Басес» («Basez»).
