Папаськирі Іван Георгійович [народився 12 (25) .12.1902, с. Кутол, нині Очамчирського району Абхазької АССР], абхазький радянський письменник, заслуженого на працівника культури Грузинської РСР (1968). Член КПРС з 1938. Вчився в Ленінградському інституті східних мов (1928—29). Друкується з 1926. Автор романа «Темир» (1937, в російському переведенні «До довгого життя», 1948), що оповідає про перебудову абхазького села, про боротьбу із забобонами. Опубліковані романи «Жіноча честь» (первинна назва «Дорога Химур», книги 1—3, 1949), «Біля підніжжя Ерцаху» (1953), збірка «Розповіді» (1956). Творчість П. зіграла велику роль в становленні абхазької прози і літературної мови. Його твори перекладені на ряд мов народів СРСР. Член Президії Верховної Ради Абхазької АССР (з 1971). Нагороджений орденом Жовтневої Революції, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Іоимтакуа рєїзга, т. 1—5 Akya, 1964—70; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Жіноча честь, Сухумі, 1970.
Літ.: Дроздів А., Нариси абхазької прози, «Новий світ», 1949 №4; Квіциніа І., Проза Івана Папаськирі, «Літературна Грузія», 1964 № 8; Мітін Р., Художник з Апсни, Сухумі, 1973.
