Палермо (Palermo), місто і порт в Південній Італії, на північному побережжі острова Сіцілія. Адміністративний центр області Сіцілія і провінції Палермо. Живописно розташований на береговій рівнині, оточеній невисокими горами, півкільцем охоплюючи лагуну Конка-д’Оро (золота раковина). 651,6 тис. жителів (1972). П. — друге по економічному значенню (після Неаполя) місто Півдня Італії. У П. розміщуються суднобудування і судноремонт, авіабудування електротехнічна і електронна промисловість, точне і з.-х.(сільськогосподарський) машинобудування (із сталеливарним виробництвом). Є цементна, хімічна, текстильна, швацька, взуттєва, меблева, деревообробна, харчова, тютюнова, поліграфічна промисловість. Вантажообіг порту — 2,2 млн. т (1972). Околиці П. — район субтропічного плодівництва (цитрусові і ін.). У П. щорік влаштовуються Середземноморські ярмарки. Центр туризму, зимовий курорт. Університет (заснований 1777), Академія витончених мистецтв, консерваторія. Оперний і драматичний театри.
П. заснований Фінікіями. У 5—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера) — головний центр карфагенян в Сіцілії, в 254 до н.е.(наша ера) завойований Римом, в 535 н.е.(наша ера) — Візантією, в 1-ій половині 9 ст — арабами, в 1072 — норманнами. З 1130 П. — резиденція королів Сіцілійського королівства . З 12 ст став найбільшим економічним і культурним центром Південної Європи. У 1282 в П. сталося народне повстання («Сіцілійська вечерня» ), що привело до вигнання з Сіцілії Анжуйськой династії (що номінально протрималася до 1302). У правління анжуйцев і королів , що змінили їх, Арагона (1302—1479) місто прийшло до занепаду. У 1504 П. разом зі всією Сіцілією увійшов до складу Сицилій обидві Королівство (підвладного іспанським Габсбургам, а з 1735 іспанським Бурбонам). У 1647 в П. сталося народне повстання під керівництвом Дж. Алесси проти іспанських і місцевих феодалів. У 1734—1816 П. було столицею Сіцілії. У 1820 в час буржуазній революції в Королівстві обидві Сицилій П.— центр повстання на острові, проходівшего під гаслом відновлення автономії Сіцілії. Повстанням в П. (12 січня 1848) почалася Революція 1848—49 в Італії. Звільнення П. військами Дж. Гарібальді 27 травня 1860 від влади іспанських Бурбонів зіграло значну роль в перемозі Революції 1859—60 в Королівстві обидві Сицилій, яка привела до об'єднання Італії.
В старій частині міста — середньовічні будівлі, що поєднують межі романського стилю або готики з елементами арабської і візантійської архітектури [церква Марторана (1143, мозаїки середини 12 ст); Палаццо Реалі (норманнський палац 11 ст, перебудований з арабської фортеці; у капелі Палатину — мозаїки 12 ст), палаццо Ла Дзіза, Ла Куба (обидва 12 ст) і ін.]. У 16—17 вв.(століття) прокладені проспекти крізь середньовічне місто, зведені багаточисельні барочні палаци і церкви. Інтенсивне сучасне будівництво [житлові райони Борго Ульвія (1960, архітектор Дж. Самона) і ін.]. Археологічний національний музей (старогрецьке, римське і етруське мистецтво), Національна галлерея Сіцілії (середньовічне ренесансне і барочне мистецтво), Галерея сучасного мистецтва, Етнографічний музей Джузеппе Пітре (народне мистецтво Сіцілії), скарбниця собору.
