Палеотропічна область
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Палеотропічна область

Палеотропічна область, Палеотропічне флористчне царство, один з основних ботаніко-географічних підрозділів суші. Займає материкові тропічні простори Старого Світла (окрім Австралії), граничивши на С. з Голарктичною областю (приблизно по тропіку Раки), а також острови Індійського і Тихого океанів. Інколи до П. о. відносять субтропіки Південно-західної Африки (див. Капськая область ) і Нижню Зеландію з островами, що тяжіють до неї (див. Новозеландська підобласть флористчна).

загрузка...

  Флора П. о. багата і сильно диференційована, що обумовлене значною розчленованою суші, строкатістю кліматичних умов, складністю історії різних частин П. о. і їх взаємозв'язків. У складі флори провідне положення займають пантропічні сімейства — пальми, тутові, молочайні, маренові, мімози, цезальпінієвиє, аноновиє, мирти, меластомовиє, акантові, ароїдниє і ін., представлені в значній мірі специфічними палеотропічними пологами і групами (з пальм, наприклад, тріби Calameae, Borasseae, Phoeniceae і ін.). Багато представлені такі космополітичні сімейства, як злаки, осокові, метеликові, складноцвіті, орхідні (у вологих частинах області), також специфічні по своєму родовому складу. Меншу, але принципово істотну роль в складанні флори грають ендемічні сімейства — діптерокарповиє, панданові, непентовиє і ін. Багато ендемічних сімейств представлено лише в окремих частинах П. о. і не характеризують її флору як ціле.

  Взаємозв'язки між флорамі окремих частин П. о. відображають хід історії різних частин палеотропічної суші і контакти у минулому між нині відособленими її частинами, а рівно залежність складу флори від розподілу основних типів рослинності. Основні підрозділи П. о. характеризуються переважно розвитком або волого-лісових, або саваннових і листопадно-лісових рослинних комплексів.

  Загальноприйнятого підрозділу П. о. на підобласті немає. Одні ділять П. о. на дві підобласті — Малезію (Ю.-В. Азії, Малайський архіпелаг, острови Тихого океану) і Індо-Афріку (тропічна Африка тропічна область Південно-західної Азії, Індостан); інші — на 10—15 підобластей, дуже різних по протяжності і мірі самобутності флори. Особливо високий рівень ендемізму наголошується в острівних, сильно ізольованих підобластях, таких, як Гавайська, Новокаледонськая, Мадагаскарська. Багатство флор залежить перш за все від площі тієї або іншої підобласті і від диференційованої її умов. Див. також Флористчні області .

  Літ.: Вульф Е. Ст, Історична географія рослин. Історія флор земної кулі, М.— Л., 1944; Алехин Ст Ст, Кудряшов Л. Ст, Говорухин Ст С., Географія рослин з основами ботаніки, 2 видавництва, М., 1961; Good R., The geography of the flowering plants, 2 ed., L.— N. Y.— Toronto, 1953; Diels L., Mattick Fr., Pflanzen-geographie, 5 Aufl., B., 1958; Schnell R., Introduction а la phytogéographie des pays tropicaux, v. I, P., 1971.

  А. Н. Толмачов.